До пінгвінів для науки: чому кропивничани стали учасниками експедиції до Антарктиди

До пінгвінів для науки: чому кропивничани стали учасниками експедиції до Антарктиди

Оригінал на Гречка від 11.03.2023

Двоє кропивничан Дмитро Кричун та Сергій Салло незабаром вирушать у складі 28-ої української експедиції до Антарктиди. «Гречка» розпитала у майбутніх полярників, що їх спонукало долучитися до експедиції і яким чином можна потрапити в Антарктиду.

«Мені нудно сидіти на одному місці»

Дмитро Кричун закінчив Льотну академію та пропрацював понад 20 років штурманом в різних авіакомпаніях України. З 2012 року жив на два міста: Кропивницький та Київ. У співпраці з міжнародними авіакомпаніями побував у Конго, Туреччині, Єгипті, ОАЕ, Азербайджані. Та у зв’язку з ковідом Дмитру довелось піти з професії, оскільки його не влаштовували нові умови роботи.

Останні два роки Дмитро Кричун живе та працює у Кропивницькому на посаді метеоролога від Авіаційної метеорологічної цивільної станції «Кропивницький».

«Якось ми зібрались колективом на святкуванні і керівництво розказало нам про дослідження на станції “Академік Вернадський” та про те, що відкрито конкурсний набір в експедицію до Антарктиди. Я тоді про себе подумав, що треба подивитись, що це власне, за конкурс та які там умови», – розповів «Гречці» чоловік.

Kruchun

Як виявилося, серед конкурсних вимог обов’язковою була наявність профільної освіти метеоролога, синоптика або гідрометеоролога. Кропивничанин зрозумів, що цих документів в нього немає і тому сенсу подаватись на конкурс в той момент не було.

Проте бажання спробувати себе в конкурсі взяло гору, і тому Дмитро Кричун вступив до магістратури Одеського державного екологічного університету на спеціальність «Метеорологія та кліматологія». І одразу після вступу таки подав документи на конкурс до Національного антарктичного наукового центру, вказавши що він студент і має незакінчену профільну освіту.

Після було довге очікування і схвалення переходу на наступний конкурсний етап, який складався з навчання, зборів, семінарів. Окрім того, була медкомісія та бесіда з психологом. У курс справи вводили спеціалісти, науковці та ті, хто вже були в попередніх роках в експедиціях: розказували про обладнання, свій досвід, труднощі.

«Мені сидіти на одному місці щодня протягом тривалого часу в метеоцентрі було важко: чесно кажучи, нудно. Особливо зважаючи на те, що коли я працював штурманом, у мене було насичене життя, перельоти, купа нових країн», – поділився враженнями Дмитро.

За його словами, в Антарктиді він планує досліджувати та відслідковувати танення льодовиків, що змінилось в кліматі материка протягом останніх 30 років. Для цього на станції є всі необхідні матеріали, доробки та дослідження від учених з попередніх експедицій, починаючи з 1947 року, що є надвичайно цінними та важливими даними для світової науки загалом.

Дмитро планує після повернення в Україну захистити свою наукову роботу, яка стосуватиметься полярної гідрометеорології. Говорить, що з труднощів найбільше хвилює те, що протягом року буде далеко від країни та рідні.

«Хоча і буде інтернет та можливість спілкуватись онлайн з рідними, важко те, що фізично їх неможливо доторкнутися, обійняти. Обіцяють, що буде підтримка від психолога, з яким можна підтримувати зв’язок і який консультуватиме щодо спілкування в закритому колективі», – зізнався майбутній полярник з Кропивницького.

Із системного адміністратора – у полярники

Кропивничанин Сергій Салло полюбляє активний спосіб життя: подорожі, каякінг, сноубордінг, вейкбордінг. Він і українські Карпати підкорив, і з парашутом стрибав.

«Це така нагода, яка буває один раз в житті. Поїхати в Антарктиду, як турист можна, але фінансово доволі затратно. Для порівняння, це вартість підйому на Еверест, близько 20-30 тисяч доларів, щоби просто побачити її. Я їду, не тільки працювати в цікавих умовах, а і щоби відкрити для себе цю частину світу», – розповів «Гречці» Сергій.

Sallo

Протягом чотирьох років кропивничанин подавався як системний адміністратор до конкурсу на станцію “Академік Вернадський”. І ось за четвертим разом, завдяки наполегливості, Сергію вдалося пройти всі три етапи відбору (подача документів, комісія, навчальний блок) та долучитися до складу української експедиції.

«Мені сподобалась сама ідея працювати там, де складно, але цікаво. Я, як працівник ІТ, можу працювати в GlobalLogic, ONIX, ЕРАМ, Microsoft. Але в цих корпораціях працювало дуже багато людей. А от якщо в резюме вказати, що ти будував локальні мережі в Антарктиді, то це цікавий та унікальний досвід», – пояснив чоловік.

За його словами, працюючи айтівцем в Україні, у випадку, якщо пропаде Інтернет, вихід можна знайти: використати інший девайс, скористатися послугами інтернет-кафе, коворкінг-центру абощо. А от якщо в Антарктиді зник інтернет – то це суто проблеми системного адміністратора, бо айтівець з усієї експедиції тільки один.

Сергій Салло пояснив, що його робота в експедиції – це зв’язок та моніторинг роботи комп’ютерів та іншої апаратури. Але функціонал розширюється автоматично залежно від проблем, які там є. Він зазначає, що команда життєзабезпечення, в яку окрім системного адміністратора входить лікар, кухар, дизеліст та механік, підтримує загальну роботу станції.

«Там я налаштовуватиму стабільну інфраструктуру. Може бути таке, що не буде інтернету і причин на це багато: від того, що нападало багато снігу на тарілку до того, що там пінгвін ненароком перебив кабель. Та у будь-якому випадку це цікавий, незабутній та неповторний досвід, якого в мене ще не було», – ділиться Сергій.

Також Сергій зазначає, що в його обов’язки як системного адміністратора входить готувати якісний контент. Він має фотографувати роботу експедиції, краєвиди та морських жителів. Спільно з SMM- відділом Національного антарктичного наукового центру вестимуться а наповнюватимуться соціальні мережі.

Прапор Кропивницького на станції «Академік Вернадський»

Вже 18 березня майбутні полярники вирушають до Києва, потім за маршрутом Варшава-Доха-Сан Паулу- Саньяго-Чил-Пунта-Аренас, що становить близько 30 годин льоту. А вже з Пунт-Аренаса на судні «Ноосфера» до самой антарктичної станції: це приблизно 5-7 діб у морі – залежно від погодних умов.

Окрім необхідних речей, Сергій Салло та Дмитро Кричун візьмуть із собою те, що нагадуватиме про рідний Кропивницький. Серед таких речей і прапор міста, подарований їм керівником Кіровоградської ОВА. Кропивничани планують зібрати на прапорі підписи учасників експедиції і, можливо, цим допомогти українській армії. Як пояснив Дмитро, з попередньої експедиції полярники привезли підписаний державний стяг та віддали його на аукціон, виручили з продажу 15 тисяч гривень та передали їх на підтримку Збройних Сил України.