Міжнародне співробітництво

Система Договору про Антарктику

Договір про Антарктику був підписаний 1 грудня 1959 р. у Вашингтоні, США (дата набуття чинності – 23 червня 1961 р.). Основні положення Договору такі: Антарктика використовується виключно у мирних цілях (ст. I); свобода наукових досліджень в Антарктиці і співробітництво з цією метою (ст. II); задля гарантування мирного використання Антарктики  всі її райони, включаючи усі станції, обладнання у цих районах, а також усі морські і повітряні судна відкриті у будь-який час для інспекції (ст. VII).

Україна приєдналася до Договору про Антарктику  17 вересня 1992 р., а 27 травня 2004 р. здобула статус Консультативної Сторони, тобто отримала право вето при прийнятті рішень (рішення в обов’язковому порядку ухвалюються виключно консенсусом).

Договір про Антарктику став правовою основою для становлення розгалуженої системи міжнародних нормативно-правових актів (режимів), які доповнюючи і конкретизуючи положення самого Договору, регулюють різні види діяльності в Антарктиці – регіоні, який охоплює близько 10% поверхні Землі.

До основних документів Системи Договору про Антарктику (СДА) належать:

Мадридський протокол став кульмінацією багаторічного напрацювання екологічних стандартів та інструментів управління, які зведено в один комплексний документ. Основні принципи Мадридського протоколу зводяться до таких ключових положень:

–   визначення Антарктики як природного заповідника, призначеного для миру і науки;

–   запровадження заборони на розробку родовищ і промисловий видобуток корисних копалин в районі дії Договору про Антарктику за винятком наукових досліджень;

–   охорона навколишнього середовища є основною вимогою, що враховується при плануванні і здійсненні всіх видів діяльності в Антарктиці;

–   плануванню і здійсненню всіх видів діяльності в Антарктиці повинна передувати оцінка впливу такої діяльності на навколишнє середовище Антарктики;

–   до початку будь-якої діяльності мають бути складені плани дій з реагування у надзвичайних ситуаціях.

Завдяки всеосяжному і попереджувальному режиму охорони навколишнього середовища Мадридський протокол став повноцінним третім стовпом Системи Договору про Антарктику поряд з мирним використанням континенту і міжнародним науковим співробітництвом у регіоні.

У рамках роботи 32-ї Консультативної наради з Договору про Антарктику (КНДА, Балтимор-Вашингтон, США, 2009 р.) сторони ухвалили Вашингтонську декларацію у зв’язку з відзначенням 50-річчя підписання Договору про Антарктику. У цьому документі сторони засвідчили свою непохитну прихильність принципам і положенням Договору про Антарктику і всім іншим пов’язаним актам, які з’явилися після його підписання.

У свою чергу, 23 червня 2011 р. у м. Буенос-Айрес в рамках чергової, 34-ої КНДА відбулися урочисті заходи з нагоди 50-річчя набуття чинності Договором про Антарктику. Консультативні Сторони ухвалили Декларацію про міжнародне співробітництво в Антарктиці, спрямовану на подальше зміцнення зобов’язань, що випливають з цього Договору.

Крім того, 30 травня 2016 року на 39-й КНДА (м. Сантьяго, Чилі) Консультативні Сторони ухвалили Сантьягську декларацію  з нагоди відзначення 25-ї річниці підписання Протоколу про охорону навколишнього середовища до Договору про Антарктику, у якій вкотре засвідчили свою глибоку і непохитну прихильність до положень Протоколу, які визначають принципи співробітництва при плануванні і здійсненні діяльності в Антарктиці й забороняють будь-яку діяльність, пов’язану з освоєнням мінеральних ресурсів у регіоні, за винятком наукових досліджень; а також беруть на себе зобов’язання щодо подальшого посилення роботи зі збереження і охорони наземних та морських екосистем Антарктики.

Нова декларація з нагоди 60-річчя підписання Договору про Антарктику буде ухвалена на черговій Консультативній нараді з Договору про Антарктику, яка відбудеться у м. Прага (Чехія) у липні 2019 року.

Більше інформації на офіційному сайті Секретаріату Договору про Антарктику за посиланням https://www.ats.aq/index_e.htm

Двосторонні договори ДУ НАНЦ про науково-технічне співробітництво

Основними завдання міжнародного  науково-технічного співробітництва в Антарктиці є:

  •   виконання спільних наукових проектів фундаментального та прикладного характеру з пріоритетних напрямів розвитку науки та техніки, опублікування результатів досліджень у рейтингових фахових виданнях, академічний обмін та підвищення кваліфікації наукових кадрів;

  •     оптимізація людських та матеріальних ресурсів, що задіяні в експедиціях; забезпечення транспортування і розміщення персоналу та вантажу на борту суден та на антарктичних станціях країн-партнерів.

З цією метою Державна установа Національний науковий антарктичний центр уклала рамкові двосторонні угоди з науковими установами 16 держав, які, з огляду на їх науково-технічний потенціал та географічне положення, доцільно згрупувати таким чином:

–   провідні країни євроатлантичного регіону з розвиненими національними антарктичними програмами, співробітництво з якими забезпечує глибоку інтеграцію українських вчених у міжнародний науковий простір (Велика Британія, США).

 –   центрально- та східноєвропейські країни, які мають схожий рівень розвитку національних антарктичних програм, співпраця з якими забезпечує поглиблення регіонального співробітництва (Польща, Чехія, Болгарія, Латвія, Туреччина та ін.).

  – країни Латинської Америки, матеріально-технічна база яких робить їх основними транспортно-логістичними партнерами України у питаннях забезпечення УАЕ (Аргентина, Чилі, Перу).

Науково-технічне та логістичне співробітництво з перерахованими державами має стратегічне значення, оскільки всі вони, у тому числі і Україна, мають чи планують встановлювати наукові станції або заявили про свої наукові інтереси у районі Антарктичного півострова.

Кількість міжнародних наукових проектів планується розширити, передовсім з науковими організаціями держав, які нещодавно приєдналися до Договору про Антарктику і зацікавлені у здійсненні спільної науково-дослідницької діяльності в Антарктиці, що є обов’язковою передумовою набуття ними повноправного статусу Консультативної сторони Договору про Антарктику.

Звітність та обмін інформацією з міжнародними організаціями в системі Договору про Антарктику

Стаття VII Договору про Антарктику зобов’язує кожну Сторону забезпечити вільний обмін інформацією про заплановану діяльність шляхом направлення завчасного повідомлення щодо:

    (а) усіх експедицій до Антарктики або в межах Антарктики, які здійснюються її судами або громадянами;

    (b) усіх станцій в Антарктиці, на яких перебувають її громадяни;

    (с) будь-якого військового персоналу або обладнання, задіяного країною для організації антарктичних експедицій.

Згодом ця вимога була детально опрацьована в різних документах Консультативних нарад Договору про Антарктику. Важливі зобов’язання, що стосуються обміну інформацією з питань навколишнього середовища, додав Протокол про охорону навколишнього середовища 1991 року.

Інформація, що надається, може бути розділена на три категорії:

    Передсезонна інформація

    Щорічний звіт

    Постійна інформація

Під керівництвом КНДА Секретаріат Договору про Антарктику розробив Систему електронного обміну інформацією яка є центральним сховищем такої інформації.

Раз на рік (до 1 жовтня поточного року) Україна надає щорічний звіт та оновлює операційну інформацію (маршрут судна, національні експедиції, неурядові експедиції), інформацію з охорони навколишнього середовища (дозвільна система, охорона і управління районами, зміни у національному законодавстві), наукову інформацію (наукові проекти, що здійснюються на станції Академік Вернадський, наявність станцій автоматичної реєстрації/обсерваторій).

Більше інформації: http://www.ats.aq/r/ie.htm