Природні умови

Природні умови

Фізико-географічні особливості

Погода і клімат у районі станції “Академік Вернадський” визначаються її розташуванням на островах Аргентинського архіпелагу, віддалених на 8-10 кілометрів від західного узбережжя Антарктичного півострова. Значною мірою вітровий режим та характер погоди в районі станції формує гірський ланцюг півострова: те, що його берегова лінія розчленована, а окремі вершини сягають 2800 м, сприяє народженню локальних явищ, таких як фени, стокові вітри, що досягають станції, типова орографічна хмарність. Сам архіпелаг Аргентинських островів через невелику площу та переважно плескатий рельєф не має значного впливу на погодні умови.

Кліматичні характеристики

Клімат станції – відносно м’який (морський субантарктичний). Оскільки Тихий океан, південні води якого оточують острови архіпелагу, діє як гігантський акумулятор тепла, взимку тут температура повітря рідко опускається нижче -20 °С. Влітку, навпаки, вихолоджена вода та сніговий покрив не дозволяють повітрю прогрітися набагато вище нуля.

Середня температура повітря становить близько -4 градусів, але, як добре видно з графіка зміни середньої річної температури, в останні десятиріччя відбулося помітне її підвищення. Це спричинено потеплінням зимових та осінніх місяців. Суворі погодні умови минулих часів підтверджуються й таблицею метеорологічних рекордів станції.

Річна кількість опадів за останні 25 років змінювалась від 220 до 670 мм.

Особливості погоди та атмосферної циркуляції

У районі Антарктичного півострова переважає циклонічний тип погоди. Системи атмосферних вихорів розвиваються над Тихим океаном та морем Беллінсгаузена і, рухаючись на схід, наштовхуються на гірський хребет півострова. Такі процеси зумовлюють часте випадіння опадів та сильні вітри в районі станції. Так, у перехідні сезони спостерігаються вітри понад 30-35 м/с. За статистикою, близько трьохсот (!) днів на рік випадає сніг, і лише 25-30 (!) днів небо майже безхмарне. Різкі погіршення погоди, хуртовини спостерігаються при проходженні атмосферних фронтів циклонів, однак нерідко бувають і важко прогнозовані прояви нефронтальних короткочасних снігопадів та заметілей. Через це за зимовий період накопичується в середньому від 1 до 2 метрів снігу, який протягом літа поступово тане.

Антициклонічний тип погоди трапляється рідше й пов’язаний із впливом гребенів високого тиску, які розповсюджуються з континенту або з півночі. У такому випадку південний вітер з континентальної Антарктики приносить охолоджені маси повітря і на значний час встановлюється спокійна морозна погода, іноді з туманами та памороззю. Влітку внаслідок тривалого полярного дня та відкритої акваторії холодне повітря швидко прогрівається, і перепадів температури майже  немає. Пряме сонячне сяйво, доповнюючись розсіяним від снігу та хмар, компенсує брак тепла в повітрі, завдяки чому створюються абсолютно комфортні умови для перебування надворі.

Іноді трапляються вторгнення холодного повітря на незамерзлу акваторію, тоді звичайним явищем стають міражі у вигляді „літаючих айсбергів” на горизонті.

Інформацію про погоду на станції спостерігачі-метеорологи регулярно передають до світових баз даних, де її використовують для розрахунків оперативних прогнозів погоди.