Історія станції

Історія станції

Новою сторінкою в історії вітчизняної науки став початок першої Української антарктичної експедиції на Льодовому континенті. Для здійснення цієї важливої для нашої держави акції протягом двох років багато людей докладали значних зусиль, енергії та ініціативи. А утворенню Українського антарктичного центру, яке відбулося 26 жовтня 1993 р., передувала низка подій.​

У 1992 р. Росія оголосила себе правонаступницею володіння антарктичними станціями колишнього Радянського Союзу і відмовила Україні в передачі жодної з них. Упродовж лютого-серпня 1992 р. до державних органів України було направлено ряд ініціативних листів від вчених і спеціалістів, звернень від установ і оганізацій щодо необхідності відновити та продовжити діяльність в Антарктиці. Нарешті 3 липня 1992 р. Президент України Л. Кравчук видав указ про участь України у дослідженнях Антарктики. У серпні 1992 р. парламент України схвалив документи про приєднання України до Антарктичного договору, а 26 жовтня 1993 р. було утворено Центр антарктичних досліджень (згодом – Український антарктичний центр), який очолив П.Ф. Гожик. ​

У листопаді 1993 р. Велика Британія розповсюдила серед посольств пропозицію про бажання передати свою станцію Фарадей на острові Галіндез Аргентинського архіпелагу одній із “неантарктичних” держав. У березні-квітні 1994 р. Міністерство науки і інновацій делегує Ю. Оскрета і А. Чебуркіна в Кембридж для знайомства з роботою Британської антарктичної служби (БАС), після чого останній вирушає на станцію Фарадей. У серпені 1994 р. БАС утверджується в намірі передати станцію Фарадей Україні, одночасно пропонуючи відря-дити чотирьох фахівців для докладно-го вивчення систем забезпечення станції, характеру наукової роботи, апаратури, дизельного господарства і систем зв’язку. У серпні-вересні 1994 р. відбувається 23-я сесія SCAR – Міжнародної організації з наукових досліджень в Антарктиці, і Україна стає
її членом. ​​

​​​21 листопада 1994 р. фонд “Відродження” виділяє 12 000 доларів на проект “Україна повертається в Антарктиду”. 5 грудня 1994 р. на станцію Фарадей відлітають Ю. Оскрет (забезпечення станції), Г. Міліневський (наукові програми), О. Люшнівський (зв’язок) та В. Гергієв (дизельне господарство). З 17 грудня 1994 р. по 15 лютого 1995р. вони працюють на станції. 20 липня 1995 р. в Лондоні Посол України у Великій Британії С. Комісаренко підписує міжурядову угоду, а директор ЦАД П. Гожик – ​Меморандум між ЦАД і БАС про передачу антарктичної станції Фарадей Україні не пізніше 31 березня 1996 р. ​

У серпні-вересні 1995 р. йде підготовка команди зимівників 1-ї Української антарктичної експедиції. 28 листопада 1995 р. і 7 лютого 1996 р. на ст. Фарадей прибувають дві групи зимівників, і команда з 12 осіб починає роботу. 6 лютого 1996 р. відбулася передача станції, і Україна стала антарктичною державою. Завершився дворічний період переговорів і узгоджень, зустрічей і поїздок: на станції Фарадей спущено британський прапор, на станції Академік Вернадськийі піднято український. ​

​​​Станцію названо так на честь видатного українського вченого – академіка Володимира Івановича Вернадського (1863-1945), який у 1918 р. став першим президентом Академії наук України. Того ж року він заснував наукову бібліотеку (тепер це найбільше в країні зібрання літератури з усіх галузей знань – Національна наукова бібліотека ім. Вернадського). Відомий геолог, дослідник хімічного складу земної кори, він створив теорію ізоморфізму, став основоположником вчення про біосферу і ноосферу. ​

Перша експедиція пройшла успішно. За високий професіоналізм, виявлений в екстремальних умовах Антарктики при виконанні завдань Першої української антарктичної експедиції, Указом Президента України у квітні 1998 р. орденом “За заслуги” ІІІ ступеня нагороджено Г.П. Міліневського (начальника станції), орденом “За мужність” ІІІ ступеня – В.Г. Бахмутова (геофізика) і Л.С. Говоруху (гляціолога). На станції залишилась пам’ятка про це зі списком учасників Першої антарктичної експедиції.

У 1999 році Український антарктичний центр очолив В.А. Литвинов, за участі якого Україна стала Консультативним членом АТСМ, а Центр отримав статус державного оператора в Антарктиці та статус національного наукового закладу з найменуванням «Національний антарктичний науковий центр». У 2000 році В.А. Литвинов очолив 5-ту УАЕ, яка стала останньою комплексною морською трансконтинетальною експедицією минулого століття.

На о. Галіндез ведуться дослідження, обумовлені Меморандумом про передачу станції Фарадей Україні (водночас вони є складовими Державної програми досліджень України в Антарктиці, яку тепер розроблено на період до 2010 р.).

Наукова база на Аргентинських островах поблизу Антарктичного півострова заснована під час британської експедиції на Землю Грейама в 1934-1937 рр. Як постійно діюча метеообсерваторія база почала працювати на острові Вінтер з 1947 р. Упродовж зимівлі 1953-1954 рр. станцію було перенесено на мис Марина острова Галіндез.

Після 1953 року тут було зведено ще кілька будівель, більшість же з них з’явилася протягом 1979-1980 років. Весь комплекс будівель встановлено на кам’яній основі острова Галіндез. На станції під час зміни експедицій може працювати до 24 осіб, а штат зимівників зазвичай складає 12 осіб.

На території станції розташовані два модулі з немагнітного матеріалу, де встановлені магнітометри, аерологічний павільйон (використовується також як гараж для чотирьох снігоходів), будиночок ДНЧ-лабораторії, стара генераторна з двома холодильниками, де розміщено столярну майстерню, будівля аварійної бази, пристосованої під склад антен та запасів продуктів. У 1984 році було споруджено також невеликий будиночок аварійної бази на півострові за 9 км від станції – хатина Расмуссена.

Віртуальний тур по історичній будівлі Ворді Хауз