Оригінал на NV.UA від 02.11.2022
Підпис до фото у заголовку: 10 жовтня російські окупанти атакували Київ, пошкодивши, зокрема, десятки будинків, музеї, навчальні заклади та офіс НАНЦ (Фото: Олександр Заклецький, Юлія Кривицька)
Цьогорічна перезмінка українських полярників стала революційною — уперше за 20 років вони дісталися до Антарктики на власному криголамі. Коли почалася повномасштабна війна, Ноосфера вже була в Південній півкулі. 10 жовтня російські окупанти атакували Київ, пошкодивши, зокрема, десятки будинків, музеї, навчальні заклади. Унаслідок удару частково було зруйновано і Національний антарктичний науковий центр, який отримує дані зі станції Академік Вернадський. НВ поспілкувався із директором НАНЦ Євгеном Диким про наслідки атаки та вплив війни на дослідження.
Про удар на перетині вулиці Володимирської та бульвару Тараса Шевченка нагадують відновлена ділянка дороги та заставлені дерев’яними плитами вікна в довколишніх будівлях. На першому поверсі однієї з них — приміщенні Міністерства освіти й науки — розташовується офіс Національного антарктичного наукового центру. Під час ранкового обстрілу на роботі був один працівник, каже Дикий, — і одразу продовжує: найголовніше — ніхто з колективу не постраждав, решта — збитки суто матеріальні.
Групові фото полярників із експедицій, що висіли у його кабінеті, розбилися. Сила удару була такою, що з дверей виймали шматки віконного скла, а по частині стін пішли тріщини. Перебувати в офісі більше не можна, будівля в аварійному стані. Зараз співробітники НАНЦ працюють дистанційно та шукатимуть інше місце для роботи офлайн.
«Є одна, скажімо, шалена ідея. У нас у Києві цілий здоровенний будинок раніше займав Російський культурний центр [Російський центр культури і науки у Києві — філія російського держагенства Росспівробітництво, визнаного Європарламентом пропагандистським. У квітні 2021-го Рада національної безпеки і оборони України запровадила проти нього санкції. – ред.]. Ми вважаємо, що було б дуже непогано після цих прильотів конфіскувати цю споруду на користь держави. Щоб і нас, і інші установи, які внаслідок російської руйнації втратили свої офіси, поселити», — каже Дикий.
Світова наука дані України не втратила, з полегшенням продовжує він. Ті, що надходять зі станції Академік Вернадський у режимі онлайн, деяким із яких понад 20 років, зберігають на серверах НАНЦ. Вони разом із паперовими архівами, які ховали в закутках офісу, не постраждали. Зокрема, ідеться і про дані, успадковані від колишньої британської станції Фарадей.
Після ракетного удару по столиці уcі антарктичні станції отримали повідомлення з рядками: «Це є злочином не тільки перед цивільним населенням, але й проти науки як такої», — ішлося в листі українських полярників. За словами Дикого, Росія де-факто залишається в ізоляції й нерукоподатною — на полюсі теж.
«Що стосується формального виключення з антарктичних організацій, то річ у тім, що Договір про Антарктику [Договір про Антарктику підписали в 1959 році, а в 1998-му до нього додали протокол про захист довкілля. У ньому йдеться, що Антарктида не належить жодній країні і має залишатися «природним заповідником, присвяченим миру та науці». Протокол забороняє будь-які заходи, мета яких — видобування мінеральних ресурсів, окрім необхідних для наукових досліджень. Утім, термін дії протоколу обмежений] і похідні від нього — це все частина права Організації Об’єднаних націй. І ось як із ООН не можна країну взяти й просто виключити, так це стосується і всіх антарктичних органів», — пояснює він.
Перший похід Ноосфери
Згадуючи про кризовий менеджмент під час пандемії два роки тому, Дикий визнає: організація експедиції тоді була лише репетицією. У перший рейс науково-дослідний криголам Ноосфера, який Україна придбала у Великої Британії, вийшов з порту Одеси менш ніж за місяць до повномасштабного вторгнення Росії — 28 січня. На початку березня 14 учасників 27-ї зимової експедиції — з Києва, Львова, Харкова та інших міст — дісталися Польщі, а потім вирушили до Південної Америки, де піднялись на борт флагмана українського наукового флоту. Уже наприкінці місяця криголам під синьо-жовтим прапором прийшов до острова Галіндез.
«Ми серйозно ставилися до повідомлень західних розвідок, тому зробили, можна сказати, величезну титанічну роботу. Ноосфера якраз проходила через протоки Босфор і Дарданелли й зустріла цілу групу десантних російських кораблів. У режимі радіомовчанки повністю заходили в Чорне море. Коли нам капітан про це повідомив, це був для нас один із сигналів: так, швидше за все, на жаль, війна буде».
Забравши зі станції 26-у УАЕ та сезонний загін, дорогою до Чилі судно також забезпечило ротацію учасників польської антарктичної експедиції на станції Арцтовський, які відмовилися від зафрахтованого російського корабля. Для України ж за цей час Варшава стала логістичним хабом — як для полярників, так і для вантажів. Після проведення досліджень Південного океану програма максимум була виконана — наприкінці травня криголам зайшов у порт південноафриканського Кейптауна. Зараз Ноосфера готується до нового сезону й може вийти до Антрактики вже в грудні, тривають перемовини щодо рейсу для поляків.
Антарктида входить в коло інтересів 30 країн, і саме криголам може допомогти Україні посилити свої позиції на Південному полюсі. Його завдання передусім науково-дослідне, але зараз виконати його можна хіба що з іноземними експедиціями — на час війні у бюджеті коштів на це не закладено. Ще більше б’ють ціни на пальне, каже Дикий. Минулого року зимівники почали оновлювати систему життєзабезпечення на станції, яку британці востаннє модернізували у 80-х. Нині українська модернізація теж не паузі. Після початку великої війни та скорочення видатків держбюджету полярники «відклали всі речі, які можна було відкласти». Залишили необхідний мінімум.
«Якщо його не зробити, то потім довелося б з нуля відновлювати, наприклад, станцію або судно. Ключова задача — зберегти матеріальні активи і дані — неперервні спостереження. Відслідковувати кліматичні зміни, зміни в магнітосфері Землі. Все інше може почекати, й на решті ми економимо».
Лід і полум’я
Повертаючись із 26-ї експедиції, кілька зимівників одразу пішли захищати Україну. Загалом зі спільноти полярників, яка за 27 років налічує 200 людей, зараз на фронті 15.
«Aquila non captat muscas» — напис латиною на шевроні, що означає Орел мух не ловить. Над ним — вишитий пінгвін із тризубом та прапором. Такі емблеми, створені полярниками, має один із підрозділів у складі Сил спеціальних операцій, командиром якого є працівник НАНЦ. Два шеврони продали на аукціоні на підтримку полярників на передовій — за них дали понад 15 тисяч гривень.
«Після війни я з задоволенням розкажу про цей цікавий підрозділ. Там командир наш, нанцівський. І взагалі в складі маленького підрозділу — реально там один взвод — одразу цілі два полярники. І ось цей підрозіл називає себе „бойові пінгвіни“ — це, власне, вони зробили собі такий шеврон. На кожного», — розповідає Дикий.
Сам він у 2014-му пішов на фронт у складі добровольчого батальйону Айдар, де командував ротою, але був змушений залишити його після поранення. На початку повномасштабного вторгнення РФ директор НАНЦ став добровольцем в одному з формувань територіальної громади, а коли Київську область деокупували й бойові дії відійшли від столиці, продовжив займатися волонтерством. Під опіку його, а також працівників і працівниць НАНЦ «майже випадково» потрапила частина іноземних добровольців, каже Дикий. Також вони допомагають підрозділам, де воюють полярники.
«Я не вважаю себе військовим експертом. Я науковець. Науковець — це певна така потуга мозку, при якій, що б з тобою не відбувалось, ти аналізуєш. Оскільки тобі доводилося воювати тоді й доводиться допомагати армії зараз. Звичайно, я аналізую те, що відбувається, приходжу до якихось своїх висновків й інколи з ними ділюся», — пояснює він.
Наука перемагає
Попри війну, підготовка до наступної експедиції триває. Критерії для відбору майбутніх полярників незмінні, лише співбесіди проведуть у Zoom. Перезмінка на шостому континенті запланована на березень.
Команда 27-ї УАЕ продовжує проводити спостереження та дослідження з метеорології, геофізики, біології. Уперше в історії українських експедицій метеорологи почали постійні дослідження атмосфери за допомогою радіозондів — спеціальних датчиків, які підіймаються на гігантській гелієвій кулі і на своєму шляху вимірюють низку параметрів, одразу передаючи їх на землю.
Також під час першої подорожі Ноосфери полярники відновили перервані на 20 років морські геологічні дослідження, відібравши проби донних відкладів в океані у протоці Пенола [Місце, що відділяє архіпелаг Аргентинських островів від Антарктичного півострова, тобто континенту.]. Їхнє вивчення допоможе спрогнозувати майбутнє Антарктиди.
У квітні Україна приєдналася до Європейської полярної ради й у перспективі зможе досліджувати одразу два полюси — окрім Антарктики, ще й Арктику. На відміну від південного регіону, де обмеження на використання ресурсів залишатимуться до 2048-го, у північному їх вже немає.
«Для науки — це прямий вихід на роботу, наприклад, на норвезький архіпелаг Свальбард. Ми отримаємо статус працювати там на регулярній основі, а не лише в одноразових проєктах. Перспективи дуже гарні. Зрозуміло, що під час війни це організовувати складно, — розповідає Дикий. — Однак хоча б онлайн ми беремо участь у заходах для Європейської полярної ради, налагоджуємо контакти, вливаємося в нове середовище».
Редактор: Катерина Денісова