На станції «Академік Вернадський» українські вчені досліджують геокосмос, тобто навколоземний космічний простір, уже майже три десятиліття. Одним з методів досліджень геокосмосу, що широко використовується в світі, є вертикальне зондування іоносфери – «зарядженої» іонами та електронами частини атмосфери, яка простягається на висотах приблизно 50-1500 км від поверхні Землі.
Докладно про іоносферу ми розповідали тут.
Дані під час вертикального зондування отримують за допомогою спеціальних радарів – іонозондів. Інтерпретація цих даних дозволяє одержувати нові знання про сезонні та добові варіації параметрів плазмового середовища, вивчати прояви магнітних бурь, збурення і хвильові процеси в ньому. Це важливо і з точки зору розуміння іоносфери, і з цілком практичних причин. Наприклад, плазмові нестійкості та неоднорідності, які виникають в цьому шарі, ускладнюють роботу наземно-космічних систем.
У світі налічується понад 100 іонозондів, але у Південній півкулі їх небагато, а на Антарктичному півострові регулярне вертикальне зондування є тільки на нашій станції (з другої половини 1950-х, тобто коли вона ще належала Великобританії та мала назву «Фарадей»). Крім іонозонду IPS-42 австралійського виробництва, що безперервно працює десь з 1982 року, на «Вернадському» також використовують сучасний цифровий іонозонд, розроблений науковцями з України. Антенна система іонозондів – чотири ромби (два для передачі сигналу і два для прийому).
Для покращення інформативності даних неподалік від основних будівель станції було встановлено ще один цифровий іонозонд, який працює в пасивному режимі. Наразі він використовує два перпендикулярних диполі, що дозволяє розділяти відбиті від іоносфери хвилі різної поляризації (так звані магнітоіонні компоненти). До речі, схожий диполь був задіяний для радіофізичних експериментів під час переходу науково-дослідного судна «Ноосфера» з Одеси до «Вернадського».
У березні цього року біля станції почалося встановлення нових ромбічних антен. Справа в тому, що для кращого прийому сигналів необхідно, щоб розміри антен були одного порядку з довжиною радіохвиль, які приймаються, а це – десятки метрів. З України на «Ноосфері» прибули секції щогл для побудови антен, під них було залито фундамент, і, щойно з’явилася можливість, учасники 27-ї УАЕ почали монтаж цих щогл.
У роботі, крім геофізиків, брали участь метеорологи та метеорологині, біологи та біологині, системний механік, сисадмін, бейскомандер і навіть лікар. Нерідко працювати доводилося в екстремальних умовах – коли швидкість вітру сягала 30 м/с, а на дроти налипав мокрий сніг. Але наразі команда вже змогла встановити три щогли з п’яти. Попереду ще чимало роботи, але вона того варта, адже завдяки цьому наші вчені зможуть отримувати нові наукові результати світового рівня та розширювати знання людства про нашу планету.
Дякуємо за інформацію геофізику 27-ї УАЕ Олександру Богомазу.
Фото: Василь Матковський та Олександр Богомаз