Оригінал на “Факти ICTV” від 28.01.2024
Автор: Марта Бондаренко
28 січня 1820 року команда першої антарктичної експедиції з Російської імперії під командуванням Фабіана Беллінсгаузена офіційно відкрила шостий материк – Антарктиду. До речі, учасником подорожі був Іван Завадовський – український мандрівник, дворянин родом із села Сари на Полтавщині.
Цікаві факти про Антарктиду
Українець Антон Омельченко брав участь у першій експедиції до південного полюсу під керівництвом британця Роберта Скотта у 1911 році. Прізвище Омельченка внесли до списку Королівського географічного товариства Великої Британії. Правнук Антона Омельченка, який живе на Полтавщині, провів рік на станції Академік Вернадський.
В Антарктиді є телефонний код +682, а також прапор – білий континент на блакитному тлі.
В Антарктиді немає ні уряду, ні постійного населення. Влітку кількість вчених і допоміжного персоналу на всьому континенті становить близько 5000 людей.
Україна – одна з 30 країн, яка має в Антарктиді свою постійну станцію Академік Вернадський.
Антарктида – єдине місце на Землі, де живуть імператорські пінгвіни, найбільші пінгвіни у світі. Якщо весь лід Антарктиди розтане, то рівень моря у світі підніметься на 61 м.
Академік Вернадський
Після розпаду СРСР Росія відмовила передати Україні хоча б одну з п’яти радянських антарктичних станцій. Назустріч українцям пішла Велика Британія, яка за символічний 1 фунт продала свою станцію Фарадей, що на острові Галіндез Аргентинського архіпелагу (Західна Антарктика).
У грудні 1994 року на Фарадей прибули перші українські фахівці – Юрій Оскрет (забезпечення станції), Геннадій Міліневський (наукові програми), Олександр Люшнівський (зв’язок) і Володимир Гергієв (дизельне господарство). Команда працювала там до 15 лютого 1995 року.
Як живуть українські науковці на станції Академік Вернадський та як організовують побут, Факти ICTV розпитали у наукового співробітника відділу фізики атмосфери Національного антарктичного наукового центру (НАНЦ) Юрія Отруби. До речі, полярник сім разів зимував в Антарктиді.
Перше враження
Вперше пан Юрій потрапив до Антарктиди у 2009 році. Враження були неймовірними, адже це понад 15 тис. км від дому, пінгвіни, тюлені, величезні айсберги.
– Проте згодом ейфорія трохи зійшла і були думки, а навіщо я сюди приїхав, краще сидів би вдома, – жартує Юрій.
Тоді 15 років тому ще не було таких технологій, як зараз. На станції був супутниковий інтернет, але він дорогий, тому не було такої можливості одразу за потреби зв’язатися з попередньою експедицією і щось запитати.
За словами Юрія Отруби, окрім основних робочих обов’язків, кожен полярник залучений до чергувань, наприклад, раз на 7 чи 10 днів треба допомагати на кухні, прибирати, стежити за порядком на станції, робити обхід тощо. Є ще й нічні чергування – треба здійснювати щогодинний обхід і перевіряти роботу важливих систем, таких, як дизель-генератори, котли, дистилятори води тощо.
– Тобто відповідальність велика. А наступні рази вже було простіше, бо вже знаєш, що і як має бути, є певний досвід, – говорить Юрій Отруба.
Чи дуже холодно на Галіндезі
Насправді аж занадто низьких температур у нашому регіоні немає, наголошує полярник. По-перше, Галіндез розташований на півострові, який швидше нагрівається, ніж інші місцевості Антарктиди. По-друге, станція Вернадського розміщена не на самому континенті, а біля, тому клімат там трохи м’якший, морський.
Та й насправді дуже сильних морозів давно не було. За словами науковця, за всю історію українських спостережень максимальний мінус – це -30°C. Хоча, за умови постійних сильних вітрів – це дуже холодно.
– Але, наприклад, під час моєї останньої зимівлі найнижча температура була приблизно -8°C, – говорить Юрій Отруба.
Взагалі життя на станції дуже комфортне, адже там є всі сучасні умови, опалення тощо.
Як полярники дістаються до Антарктиди
Зазвичай українські команди вирушають на Галіндез або з порту Ушуая, що в Аргентині, або з міста Пунта-Аренас у Чилі. Минулого року полярники добиралися саме з чилійського міста на нашому криголамі Ноосфера.
Зазвичай шлях до Антарктиди займає від чотирьох до семи днів, адже ширина протоки Дрейка становить понад 1000 км, а судно йде зі швидкістю 15 км/год або максимум 20 км/год.
Бували ситуації, що в океані здіймався сильний шторм і доводилося перечікувати негоду в порту.
– Минулої експедиції, коли ми поверталися, йшли до Кейптауна, що у Південній Африці, то дорогою потрапили у два шторми, тож навіть довелося змінювати курс. Дорога до Кейптауна зайняла 21 добу, щоправда, ми ще на деякий час заходили до поляків, – розповів полярник.
Чи ходять полярники в гості
Острів Галіндез так розташований, що українські полярники просто не мають змоги ходити до колег у гості, говорить Юрій. Найближча до Вернадського станція – американська Палмер. І шлях по воді до неї – це 50-60 км, що дуже далеко.
Зазвичай наші полярники використовують невеликі надувні човни, але відходити від станції можуть на 25-30 км.
А ось на острові Кінг-Джордж розміщується дуже багато полярних станцій, тож вони чи не пішки можуть ходити один до одного.
Традиції полярників
Юрій Отруба зауважує, що в Антарктиді є традиція вітати один одного з новим роком, Різдвом і головним святом полярників – Мідвінтером (Midwinter). На Мідвінтер, 21 червня, припадають найкоротший день і найдовша ніч, після чого дні стають довшими, а літо все ближчим.
– Хто хоче, то може купатися. Бо в цей період року температура води становить десь від -1,5 °C до -1,8 °C, – розповів науковець.
Щодо традицій на Вернадського, то щоп’ятниці після вечері усі полярники займаються генеральним прибиранням спільних приміщень. Кожної неділі кухарю дають вихідний – їжу готує хтось із команди по черзі. Ще залишилася традиція від британців – щосуботи до вечері вбиратися у святковий одяг і трохи довше проводити час за спілкуванням.
До днів народження хтось готується ще в Україні, а хтось уже на станції робить подарунки.
– На минулій експедиції у нас був полярник, який в’язав, і всій команді дарував в’язані шапки на день народження, – розповів Юрій Отруба.
Бар Фарадей і бібліотека
У 1980 році британці реконструювали станцію. За планом, на другому поверсі мали бути їдальня і конференцзал із бібліотекою. А ще британці вирішили, що їм не вистачатиме маленького бару. Хоча ініціатора за це потім звільнили, бо використав будівельні матеріали не за призначенням. Але зрештою цей бар і став родзинкою станції.
Офіційно для полярників закуповують вино, та споживання його дозоване, наприклад, на дні народження.
У бібліотеці є книжки, які залишилися від британців, наприклад, декілька томів про історію Першої світової війни. А ще, коли Ноосфера йшла з Одеси, то на Вернадський привезли багато книжок саме українських письменників.
– Ми маємо унікальну колекцію вінілових платівок, зокрема гурту Beatles, – розповів пан Юрій.
Втручання в природу мінімальне
Український полярник розповів, що якось нашим науковцям довелося врятували маленького тюленя.
– У серпні тюлені Ведела починають народжувати малечу. І наші біологи під час обходу одного з таких місць помітили, що біля мами немає дитинчати. Маля впало у тріщину у льоді. Тож полярникам довелося його визволяти, інакше тюленятко б загинуло, – розповів Юрій Отруба.
Ще тим, хто працює надворі, варто бути уважними й не лишати дрібні предмети, на кшталт викруток, бо чайки або скуа (поморники) можуть поцупити без повернення, жартує науковець.
За словами Юрія, якось біля станції доволі довго жив молодий морський слон. Полярники його вже за свого вважали. А коли він трохи підріс, то поплив собі кудись в інше місце.
Юрій Отруба зауважує, що загалом людям заборонено втручатися в життя місцевої фауни.
Як завозять їжу
Продукти та побутові товари для експедиції завозять один раз на рік. Тобто складають план харчування та потреб для кожного члена команди, розраховують, скільки й чого потрібно, і судном завозять. Буває, що ще один раз можуть підвезти свіжі фрукти й овочі.
Воду полярники беруть з океану – її опріснюють за допомогою спецобладнання, розповідає науковець.
Як відбувається зміна експедицій
На станцію Академік Вернадський прибуває наше судно із новою командою, яка буде зимувати наступний рік. Далі впродовж десяти днів розвантажують усе, що привезли, а потім попередня команда заходить на борт і від’їжджає на материк.
Юрій Отруба зауважив, що цьогоріч знову збирається до Антарктиди.
Договір про Антарктику
Антарктичний договір, або Договір про Антарктику – це міжнародна угода, укладена 1959 року з метою забезпечення наукових досліджень і збереження миру на континенті. З 1991 року накладено 50-річну заборону на видобуток корисних копалин в Антарктиді.
Україна входить до 29 держав із найвищим консультативним статусом: з правом голосу і правом вето за ухвалення рішень на щорічних самітах Антарктичного договору. Сам договір охоплює 47 держав світу.
Фото: Юрій Отруба, НАНЦ