"Зимую в Антарктиді": інтерв'ю з Юрієм Отрубою – керівником експедиції на "Академік Вернадський"

 

Юрій Отруба – керівник 29-ї експедиції на станцію “Академік Вернадський”. Наразі він увосьме зимує на території найзагадковішого та найхолоднішого материка. Цього разу команда прибула до Антарктиди навесні 2024 року й проведе там близько року.

Закордон 24 поспілкувався з Юрієм про зимівлю в Антарктиді, життя на станції “Академік Вернадський”, діяльність української експедиції та пінгвінів як найближчих сусідів. Зауважимо, що Антарктида живе за часом Буенос-Айреса, тому нас розділяє 6 годин.

 

“Антарктида – мрія, яка здійснилася”

Яким був ваш шлях до Антарктиди?

Можливо, це доля. Я закінчив фізико-математичний факультет педагогічного університету імені Михайла Драгоманова. За професією я – викладач фізики. Але, навчаючись на третьому курсі (рік 2005 – 2006), дізнався від викладача, що Україна має свою антарктичну станцію і щороку набирають кандидатів поїхати туди. Я загорівся цією ідеєю. Коли закінчив університет, подав заявку на відбір в експедицію. Мене відібрали. Так доля звела мене з Антарктидою.

Антарктида тоді здавалася дуже далекою. А перша експедиція у 2009 році стала мрією, яка здійснилася. Мені сподобалося. Зараз я на станції – вже восьмий раз.

 

Перш ніж вирушити в експедицію, ви проходите певні спеціальні навчання? Наприклад, курс – як поводитися в екстремальних умовах.

Якщо порівнювати першу експедицію та восьму, то базовий кістяк відбору залишився той самий. Змінилися хіба певні деталі. Перший етап – конкурсний відбір. Людина подає документи на участь в експедицію (відповідно до своєї спеціальності). А конкурсна комісія оцінює, чи підходить вона по навичках, бо не може кухар, скажімо, податися на науковця.

Коли кандидатів відібрали, їх запрошують на співбесіду тет-а-тет. Психолог оцінює психологічний портрет охочих вирушити в експедицію. В Антарктиді ми 12 місяців перебуваємо у тісному колективі, 8 місяців з них – відрізані й сподіваємося лише одне на одного. Тому один з аспектів успішної зимівлі – психологічний стан її учасників.

На основі цього відбору обирають по 2 людини на кожну посаду. Наступний етап – медична комісія. Медики або дають, або не дають добро на зимівлю.

Упродовж наступних днів відбувається закритий тренінг. Участь беруть два змішаних колективи: ніхто ще не знає, хто у першому складі, хто – в другому. Під час тренінгу розповідають про зимівку, про роботу, про станцію загалом. Відбувається колективне згладжування зимівників. А далі відбирається перший та другий склад.

Якщо ти потрапив у другий склад, це не означає, що шансів потрапити в Антарктиду вже немає. Насправді вони – дуже великі. Бо іноді буває, що люди, яких відібрали у перший склад, відмовляються, зокрема через сімейні обставини. Або є перспектива поїхати на зимівку вже у наступному році, бо базова підготовка – пройдена.

Скільки людей вирушають в одну експедицію?

На сьогодні – чотирнадцять людей. Звичайно, були експедиції з більшою або меншою кількістю учасників. Водночас в останні роки команди формують з чотирнадцяти зимівників. Це – оптимальна кількість.

З них п’ятеро – технічний персонал: кухар, лікар, дизеліст, системний механік та системний адміністратор. Вони роблять усе, щоб науковці виконували свою програму, яку затвердила держава.

Інші дев’ятеро – науковці: три метеорологи, 3 геофізики та 3 біологи.

 

“Наша експедиція триватиме близько року”

Над чим працює ваша експедиція?

Державну цільову програму досліджень в Антарктиді затверджує Кабмін. Зазвичай її оприлюднюють у відкритому доступі. Наша програма продовжує роботу минулих років: в Україні триває війна, тому глобальні зміни до наукових робіт наразі не проводять.

Наукова робота на станції поділяється на декілька частин. Зокрема, мовиться про:

• моніторинг метеоданих (погода: температура повітря, вологість, тиск тощо; дані передають метеорологам для прогнозування погоди на планеті);
• геофізичний напрямок (на станції є магнітна обсерваторія, яка працює з 1956 року й передає магнітні дані у всесвітню мережу Intermagnet, згодом їх використовують, зокрема, для геолокацій у мобільних);
• дослідження флори та фауни Антарктиди.

Також є міжнародні проєкти, зокрема з дослідження масштабів танення антарктичної криги.

 

Коли розпочалася ця ваша експедиція?

Ми приїхали в Антарктиду наприкінці березня. Зимівка почалася 4 квітня, коли ми залишилися на станції самі. Триватиме наша експедиція близько року.

Як ви добираєтеся до станції?

Спершу наш маршрут – до країн Південної Америки: Аргентини або Чилі. Упродовж останніх років це – Чилі, бо наше судно заходить у місцеві порти. Туди можна добратися лише літаками.

Цього року ми з України їхали до Польщі, а звідти літаками до Чилі, у місто Пунта-Аренас, а вже там пересіли на наше судно “Ноосфера” й декілька днів рухалися до Антарктиди.

 

“До 7 місяців ми відрізані від світу”

Доки триває зимівка, чи є можливість підвезти їжу, пальне? “Нова пошта” там ще не відкрилася 🙂

Все необхідне закуповується раз на рік, перед зимівкою, й доправляється на станцію нашим криголамом “Ноосфера”. Це продукти, одяг, побутова хімія, будівельні матеріали дизельне пальне тощо. Є певні норми.

Найбільше нам, зимівникам, не вистачає свіжих фруктів. Але підвезти їх не можна. Бо близько 7 місяців наша станція взагалі відрізана від світу. З квітня до листопада закривається навігація. Наприкінці листопада ми маємо можливість зустріти інші судна. Або наша “Ноосфера” щось може підвезти.

 

Мережа на станції є 24 на 7? Упродовж року зимівки ви можете вільно спілкуватися з рідними? Чи лише у певні години?

Я можу порівняти свою першу та восьму експедиції. У 2009 ми вже мали постійний зв’язок, але спілкування відбувалося в іншому форматі. Можна було здійснити супутниковий дзвінок – платний та дорогий. Хвилина розмови коштувала приблизно 1,5 долара. Альтернативою було написати електронного листа й відправити його через станційний поштовик у визначений день.

Сьогодні ми маємо безлімітний інтернет. Звісно, обмежений трішки у швидкості. Але його вистачає, щоб поспілкуватися з рідними у відеоформаті. Фактично цей інтернет є майже таким самим, як у будинках в Україні.

 

Фіксувати реальність в Антарктиді – особливе завдання / Фото, надане для 24 Каналу 

“Хвилюєшся за близьких в Україні, хоча, здавалося б, має бути навпаки”

Які це емоції, коли ви прибуваєте на зимівку й усвідомлюєте, що на найближчий час ваш дім – Антарктида?

Великим показником є перша зимівка. Тоді кожен обирає, чи повторить цей досвід. Зазвичай є дві категорії людей: одні – вже ніколи й нізащо більше не поїдуть зимувати на станцію; інші – через рік або декілька неодмінно повернуться в Антарктиду.

Коли їдеш на станцію вдруге – втретє, вже знаєш на 70%, які реалії тебе чекають.

Не страшно усвідомлювати, наскільки ви далеко?

Сьогоднішні такі реалії, що хвилюєшся за близьких в Україні, хоча, здавалося б, має бути навпаки. Особливо, коли в Україні почалися блекаути: інформаційна тиша вдома дуже лякала. Весь час перебували в нервовому очікуванні повідомлень від рідних, що з ними все добре.

 

Зимівка на станції відбувається в умовах підвищеної небезпеки

Як часто на станції трапляються екстремальні ситуації?

Зимівка на станції “Академік Вернадський” відбувається в умовах підвищеної небезпеки. З нами є лікар, але він може надати медичну допомогу лише певного рівня. Або коли виходиш за межі станції, розраховуєш лише на власні сили. Будь-які виїзди чи виходи мають певні ризики.

Бувало, що люди запізнювалися з виїздів й не могли вчасно повернутися на станцію. Або переставали працювати рації.

Окрім того, було декілька евакуацій зі станції.

Тобто медична евакуація можлива навіть у період зими? Як швидко вона може відбутися?

Це залежить від багатьох чинників. Нашим експедиціям щастило. У них від часу повідомлення про евакуацію до самого процесу минало приблизно 2 дні.

Якщо ми візьмемо таку зиму-зиму, то евакуацію провести буде дуже важко. Але, думаю, можливо. Бо евакуювати можна не лише на судні, але й повітряними засобами. Злітної смуги тут немає, однак цілком реально долетіти з антарктичних баз за 400 кілометрів до нас, щоб врятувати члена екіпажу.

На яку максимальну відстань ви відходите від станції?

“Академік Вернадський” розташований на Аргентинському архіпелагу. Пересуватися сушею ми можемо на нашому або інших островах. Якщо брати по суші, це – 4 – 5 кілометрів. Якщо ж говорити про морські відстані, ми долаємо їх на човнах. Пересуваємося зазвичай у весняний, літній та осінній період. Іноді – навіть у зимовий, коли не замерзають протоки. Тут вже можемо говорити про 20 – 30 кілометрів.

 

Ми маємо сніг майже цілий рік і паперову бібліотеку

Чим можна зайнятися в Антарктиді у вільний час? Всі розважальні заклади – так далеко.

Ми маємо фантастичну природу. Ми маємо сніг майже цілий рік: можна або вчитися кататись на лижах, або вдосконалювати свої вміння. Окрім того, кожен зимівник може освоїти певні види робіт. Зокрема, керувати човном або краном. Упродовж зимівлі кожен може читати лекції або проводити певні курси.

Також на станції є паперова бібліотека. Є багато настільних ігор. А ще завжди можна виділити час на самовдосконалення.

 

В Антарктиді є свята? Ви зустрічаєте Новий рік, відзначаєте Різдво та Великдень?

Так. Один з видів психологічних розвантажень тут – свята у колективі. Звісно, враховуючи ситуацію в Україні, вже не до веселощів. Але намагаємося підбадьорити одне одного, бо ми всі тут, як велика родина.

Без чого не можна обійтися на станції?

Без мобільного телефона та жорсткого диска. Без мобільного не зможеш спілкуватися. А ще – не зафіксуєш у фото та відео красу Антарктиди. А щоб зберегти їх, потрібен жорсткий диск. Ну, і звісно, чимало інших дрібничок, які допоможуть провести час тут з користю.

 

“З Антарктиди можна відправити листівку”

Скільки поблизу станції зараз пінгвінів?

Цьогоріч на нашому острові (кілометр на кілометр) їх – 7 тисяч.

А як їх вдалося порахувати?

Цим займаються наші біологи. З обліком пінгвінів, зокрема, пов’язані деякі міжнародні проєкти. Бо є певна кореляція між ростом популяції пінгвінів з року в рік та глобальним потеплінням. В місцевих водах видобуваються біоресурси, необхідні для людства, такі як криль, наприклад. Зокрема, ми використовуємо їх у харчуванні, ліках та косметиці.

Кого з представників фауни ви тут зустрічаєте?

Ми маємо можливість спостерігати за двома видами пінгвінів: Аделі та Дженту (субантарктичний пінгвін). Дуже багато пташок: від чайок до крячків. Ну і, звісно, кити й тюлені.

 

 

Туризм в Антарктиду постійно зростає. Зараз ми говоримо вже про тисячі людей щороку. Полярники перетинаються з туристами?

Перетинаємося. Якщо говорити реальними цифрами: цьогоріч антарктичний туризм досягнув масштабів доковідних часів. Тоді щороку Антарктиду відвідували від 50 до 60 тисяч туристів. У 2024 туроператори знову досягнули цих показників.

 

 

Біля станції “Академік Вернадський” розташована “прапрапрабабуся” нашої станції – музей Британської антарктичної служби. Його відвідують туристи. Іноді вони можуть попроситися й до нас у гості. Ми проводимо маленьку екскурсію, щоб люди з різних країн світу знали, що Україна має станцію в Антарктиді. Це важливо для престижу держави.

На станції ми маємо офіційне відділення Укрпошти. Звідти можна відправити листівку. Це захоплює.