Спільно з інтернет-виданням «Українська правда» починаємо серію публікацій про роботу українських науковців на антарктичній станції «Академік Вернадський». Відкриваємо цикл публікацій розповіддю біолога Олександра Салганського.
Олександр Салганський, біолог 25-ої Української антарктичної експедиції
В Україні дощі, грибна осінь і коронавірсуний жах. В Антакртиді, де цілорічно працює команда українських науковців, – біла засніжена весна. Наразі це єдиний на планеті континент, куди не дістався ковід. Щоб вберегти Антарктику від підступного вірусу, на станції «Академік Вернадський» вперше за 25 років її існування нинішній весняно-літній сезон пройде без візитів туристів. Як, власне, і на антарктичних станціях інших країн.
Утім, попри мороз та снігові замети, вже відчувається подих весни – життя на білому континенті відроджується. Довгі ночі позаду, темряву швидко розганяють ранні світанки, поволі скресає крига – архіпелаг оживає, ніби щойно прокинувся від зимової сплячки. Аж до горизонту океан мов викладений мозаїкою: клапті льоду, темні контури вільної води, гігантські айсберги, що виблискують на сонці сотнями відтінків білого.
За кілька сотень метрів від станції, у затишній бухті, захищеній від вітрів трьома островами, вже вирує життя. Тюлені Веделла щороку на початку вересня приходять сюди народжувати та вигодовувати своїх малюків. Матусі час від часу «розмовляють» зі своїми дитинчатами, наповнюючи крижану тишу живими звуками.
З приходом весни біолог антарктичної експедиції має значно більше роботи, ніж в інші пори року. Втім, досліджувати тварин Антарктики саме у цей динамічний період надзвичайно цікаво і захопливо.
Сьогодні зранку я готую фотокамеру, спеціальні контейнери для біологічних зразків, стаю на лижі та вирушаю в дальній обхід нашого острова Галіндез, де розташована станція, та прилеглих островів. Така польова робота забирає досить багато часу. Все залежить від погоди, адже сонячний день може враз змінитись заметіллю з ураганним вітром. Шлях лежить через снігові замети, кам’янисті схили, тріщини, вкриті кригою протоки.
Насправді за романтикою прогулянок островами стоять чіткі наукові задачі, які необхідно вирішувати попри негоду, втому чи поганий настрій. Біолог експедиції вивчає морських ссавців та птахів, а також виконує програми з дослідження іншої фауни і навіть флори (тут існують і кілька рослин) регіону.
Дуже важливо відстежувати динаміку чисельності живих організмів, шляхи та час міграції. Усі ці дані дають можливість зрозуміти механізми взаємодії та стан екосистем в умовах глобальних змін клімату.
Часто на станцію доводиться повертатись уже ввечері, але тут завжди чекають тепло та затишок.
На завтра прогноз погоди сприятливий, а льодова обстановка дозволяє вийти в море. Сподіваюся «вполювати» китів. Але це лише частина роботи, яку завтра необхідно виконати.
Вранці екіпаж у складі біолога, механіка Максима Білоуса та драйвера Юрія Лишенка вирушає в дорогу на моторному надувному човні.
Програма-максимум: облік колоній пінгвінів на островах архіпелагу, фотофіксація та ідентифікація китів, косаток, облік ластоногих; забір проб бактеріо- та фітопланктону; вилов зразків риб для морфологічного дослідження та вивчення їх паразитів.
Для дослідження флори та обліку птахів потрібно висаджуватись на деяких островах. Часом «припаркуватись» на острові дуже непроста справа через хвилі, мілини та високий берег, тому доводиться буквально вистрибувати з човна на ходу, намагаючись не намочити одяг та обладнання. А застрибнути назад у човен на високій хвилі після виконання завдання – той ще квест.
Після приїзду на станцію чекає робота в лабораторії, потрібно фіксувати зібрані зразки, ретельно занотувати всі отримані дані. А завтра знову на лижі – маю відібрати зразки шерсті тюленят. Ще одна самка тюленя Ведела ось-ось має народити. Потрібно встигнути зібрати зразки тканин плаценти, поки нас не випередили чайки та футляроноси.
Життя прискорюється, усі тварини намагаються максимально використати короткий літній час, щоб встигнути виростити дитинчат та підготуватись до нової, тривалої та голодної зими.
Цього року перше тюленя з’явилось на світ 13 вересня. Національний антарктичний науковий центр на своїй сторінці у Фейсбук оголосив жартівливий конкурс на краще ім’я для маляти. Так первісток став Галинкою. Користувачі вирішили, що це ім’я співзвучне з назвою острова, де розташована станція «Академік Вернадський».
«Немовля» нівроку – при народженні було 1,4 метра завдовжки і важило близько 25 кг. Дорослі тюлені Веделла насправді є досить великими тваринами – зазвичай важать 400 кг і досягають довжини більше двох з половиною метрів. Харчуються вони рибою та молюсками, іноді – ракоподібними.
Після Галинки на нашому острові народилося ще 8 тюленят. Галіндез буде «пологовим будинком» для тюленів Веделла до середини жовтня. Малюки швидко набирають вагу, гладшають на очах, усе це завдяки поживному дуже жирному молоку. За кілька тижнів «дитяче хутро» замінюється на «доросле», відбувається процес линьки. Лише тоді мати починає вчити маля пірнати у крижану воду, готуючи до дорослого життя.
Дуже часто цікавляться, як визначити стать тюленя – це Галинка чи, скажімо, Петрик? Визначити стать дуже просто – треба подивитися на живіт: у самки буде видно лише пуп (залишки пуповини), у самця нижче пупа – ще сечостатевий отвір.
Як на стороннє око, всі тюлені Веделла здаються однаковими чи майже однаковими, мов близнюки. Проте насправді кожна особина має особливий, відмінний від інших малюнок з плям на животі. Завдяки цьому, до речі, можна відстежити міграції цих тварин.
Тюлені Веделла можуть жити до 25 років, якщо їм вдається уникнути хвороб, зубів косаток чи морського леопарда.
Тюлені Веделла досить терпимо ставляться до людини, тому працювати з ними легко. Але завжди потрібно пильнувати і поводитись спокійно та обережно.
До породіллі можна підійти досить близько. Власне, її можна навіть погладити, втім краще цього не робити, щоб не спричинити стрес.
Біолог має зробити необхідні лінійні виміри самки і новонародженого, та, за можливістю, відібрати зразки пуповини для виконання популяційних генетичних досліджень, зразки плаценти для дослідження накопичення в тканинах стійких органічних забрудників, відібрати зразки шерсті. Усе це маю зробити дуже акуратно і швидко, щоб у маляти і матері не було зайвого стресу.
Популяція «веделлів» в околицях станції коливається в межах 30 особин. Саме зараз, в період розмноження, їх зручно досліджувати.
З приходом літа в ці краї повернуться сотні тюленів-крабоїдів та тисячі південних морських котиків. Часом сюди навідуються і морські слони.
Грізний ластоногий хижак регіону – морський леопард, теж починає все частіше з’являтись в околицях станції, полюючи на пінгвінів.
Щодо нашого «героя», тюленя Веделла, то в назві цього виду читається певна іронія долі. Так, шотландський мореплавець Джеймс Веделл першим описав цей вид у 1820-х роках. Та водночас не забуваймо, що підприємливий шотландець був не натуралістом і картографом, а насамперед китобоєм та мисливцем за тюленями. Саме прибутковий промисел покликав Веделла у ці суворі і майже незвідані на той час людиною краї. Тисячі тюленів були винищені експедиціями Веделла.
До речі, полювання на тюленів процвітало аж до 1990-их років, допоки не було підписано природоохоронний Мадридський протокол. Варто сказати, що лише завдяки природоохоронним заходам вдалося вберегти від цілковитого винищення морського котика. Щодо тюленів Веделла, то загалом їх налічується 800-900 тис. голів.
Людство намагається зберегти Антарктиду як єдину на планеті територію, незайману цивілізаційними впливами. Це науковий полігон, де заборонено не тільки мисливство чи рибальство, а й розвідка та видобуток корисних копалин. Поки що… Дія Договору про Антарктику, який обумовлює використання крижаного континенту тільки в мирних, наукових цілях, закінчується в 2048 році, відтак країни-учасниці (а їх 54, в тому числі й Україна) можуть переглянути умови договору.