Українські вчені нарешті розгадали таємницю скелета кита, який багато років лежать на о. Расмуссен, що неподалік нашої станції! Влітку ми писали про початок цього дослідження.
Тепер вчені НАНЦ отримали результати радіовуглецевого аналізу зразків, зробленого в лабораторії у Познані, Польща. Завдяки цьому дослідженню було визначено вік залишків кита: він становить 1350 років (плюс/мінус 30 років)! А якщо точніше, то цей кит жив за 1270 років до перших ядерних випробувань в історії Землі.
Тільки уявіть: кит помер у сьомому столітті, в епоху вікінгів та цивілізації майя, за три сторіччя до княгині Ольги і князя Володимира!
Щодо виду, то вчені визначили, що це синій кит – найбільший кит і взагалі тварина в світі. За довжиною щелепи встановлено, що цей кит був завдовжки щонайменше 26 метрів. Він належав до південного (антарктичного) підвиду – це найбільший підвид серед синіх китів.
Це відкриття має надзвичайне значення, оскільки загалом у музеях світу є лише кілька десятків скелетів синіх китів, і більшість із них належать іншому підвиду. Унаслідок китобійного промислу до 1960-х синій кит був практично повністю винищений. З 1963 року вид перебуває під охороною, але через незаконний (зокрема, радянський та японський) промисел відновлення популяції не відбувалося. На середину 1980-х у світі лишалося не більше 200-1400 особин. Перед епохою промисла антарктичний синій кит був одним з найчисельніших – популяція становила 250-300 тис.
Для вчених важливо зрозуміти, якими були кити до такого кривавого втручання людини в їхнє життя. Наразі, попри всі природоохоронні заходи, антарктичний синій кит все одно залишається дуже рідкісним – його чисельність 1,6-3 тис. особин (такий великий діапазон в оцінці засвідчує, наскільки мало даних ми маємо про цих морських велетнів). Але до відновлення популяції треба ще принаймні 200 років, звісно за умови, що не виникнуть інші загрози.
Наступні дослідження решток кита включатимуть генетичний аналіз, що дозволить знайти нові відомості про еволюцію синіх китів і демографію їхніх давніх, нині знищених стад.
Дякуємо за проведену роботу та пояснення, надані д.б.н. Павлом Гольдіним, Олександром Яровим та завідувачем відділом біології та екології НАНЦ д.б.н Іваном Парнікозою.
Фото – Олександр Яровий.