Попри те, що через війну більшу частину наукової програми першого рейсу “Ноосфери” довелося скасувати, наші вчені все ж змогли провести з борту судна заплановані геологічні дослідження! Вперше за 20 років українською експедицією були відібрані проби донних відкладів в океані. Їхнє вивчення допоможе краще з’ясувати складну геологічну та кліматичну історію Антарктики. Це своєю чергою дозволить покращити оцінку перспектив пошуку там корисних копалин.
Дослідження геології дна Південного океану почалися ще під час перших українських антарктичних експедицій, які забезпечувало власне науково-дослідне судно. Однак з часом весь наш науковий флот було продано або пущено “під ніж”, тож вивчення Україною Світового океану зупинилося на цілих два десятиліття. Тепер же завдяки появі власного дослідницького криголама ми продовжуємо комплексно вивчати геологічну будову та історію геологічного розвитку в районі Аргентинських островів в Антарктиці, де розташована українська станція “Академік Вернадський” – тільки, звісно ж, уже із застосуванням набагато сучаснішого арсеналу методів дослідження.
На першому етапі вчені дослідили підводний рельєф у протоці Пенола за допомогою батиметричного профілювання. Там було виявлено два прогини, які розділені підводною височиною. Тому науковці взяли колонки донних відкладів саме в цих прогинах – з глибин від 251 до 300 метрів.
На борту підняті колонки детально описали, провели фотофіксацію та відібрали зразки з необхідними інтервалами. Наступні дослідження відбуватимуться вже в лабораторіях Києва та Одеси.
Вивчення цих відкладів допоможе знайти відповіді на кілька важливих питань.
- Протока Пенола – це місце, що відділяє архіпелаг Аргентинських островів від Антарктичного півострова, тобто континенту. Накопичення тут донних відкладів у геологічному минулому почалося відразу після звільнення цього району від постійної криги наприкінці останнього льодовикового періоду. Тож вчені зможуть проаналізувати історію цього накопичення, зокрема, за змінами в осадкових матеріалах “прочитати літопис льодовикової епохи” і докладно змоделювати, як тут змінювалося навколишнє середовище.
- В окремих зразках вивчатимуть їхній мінералогічний, гранулометричний, хімічний та мікропалеонтологічний склад. Це дозволить більше дізнатися про те, як ця територія звільнялася від криги (дегляціація), а кліматична система виходила з останнього льодовикового періоду.
- Попередні дослідження виявили в протоці Пенола значний тектонічний розлом, який відділяє острівні архіпелаги, зокрема Аргентинські острови, від Антарктичного півострова. Таке велике тектонічне порушення повинно мати певні прояви як у морфології морського дна, так і в донних відкладах. Однак ця ж протока під час останнього льодовикового періоду скоріш за все була зайнята льодовиком та представляла собою велику льодовикову долину. Рухи великої кількості криги формують специфічні форми рельєфу та приводять до формування особливих осадових відкладів. Тому в межах однієї протоки мають співіснувати та знаходити місце різні за походженням геологічні процеси. Це питання теж належить з’ясувати нашим вченим.
Дякуємо за фото та інформацію Сергію Кадуріну