Автор: Олександр Заклецький (Оригінал на dsnews.ua від 5 грудня 2021)
5 жовтня 2021 року практично всі провідні українські і не тільки канали майорили фотографіями та відео входу в Одеський порт науково-дослідного судна льодового класу James Clark Ross, яке Україна придбала у Британії за символічну суму у $5 млн. “ДС” представляє ексклюзивний фоторепортаж з борту судна, яке тепер носить назву “Ноосфера”
Royal Research Ship “James Clark Ross” було спроектовано як науково-дослідне судно та спущено на воду у 1990 році з верфі Swan Hunter Shipbuilders, у Уолсенді (Велика Британія). При спуску на воду була особисто присутня Її Величність Королева Єлизавета ІІ. На борту розташовано 8 наукових лабораторій, що дозволяють проводити різноманітні дослідження в галузі морської біології, океанографії, геофізики та гідрохімії, кліматології та екології, геології морського дна.
Використання гібридної дизель-електричної схеми рушія дозволяє судну ефективно маневрувати, мати максимальну потужність на валу навіть при малих обертах та мати низьку шумову сигнатуру, що, в свою чергу, дозволяє мати на борту високочутливі акустичні системи. При досить “скромній” крейсерській швидкості в 12 вузлів судно має автономність у два місяці. Судно може прямо на ходу прокачувати по спеціальних трубах забортну морську воду та проводити онлайн-аналізи. Окрім того, на борту знаходиться дві глибоководні лебідки, що дозволяють занурювати прилади на глибину до 8 кілометрів, або буксирувати їх в кільватері. Завдяки цьому дослідження можуть покривати ледь не 90% дна Світового океану та досліджувати товщу води. Форма та конструктивні особливості корпусу дозволяють йому долати кригу товщиною до 4 метрів, а метрову кригу проходити просто “граючись”, майже не збавляючи ходу.
Важливо: Криголам “Джеймс Кларк Росс” уже в Одесі. Як Україна буде досліджувати Світовий океан
James Clark Ross на 1991 рік вважався найкращим науково-дослідним судном в світі, і навіть через 30 років залишається в ТОП-20 найкращих. За 30 років JCR, як його називають в Британській антарктичній службі, взяв участь у понад сотні довготривалих проєктів, які досліджували Світовий океан з точки зору фізики та хімії атмосфери, змін клімату, екології та біорізноманіття, геології, гляціології та руху крижаних агломерацій, морської екосистематики, передбачення та моніторингу природних лих, океанографії, моніторингу рівня світового океану, космічної погоди, штучного інтелекту, вивчення екстремальних наземних та прісноводних екосистем, зміни поглинання вуглецю антарктичними водами, екологічної стійкості острова Вознесіння.
Також проводилися довготривалі дослідження морського планктону, моніторинг структури та дрейфу осадових елементів в західній Антарктиді, вивчався вплив пластику на полярні регіони, дослідження стабільності льодового щита, моніторинг запасів антарктичного кріля, екосистеми айсбергів, дослідження динаміки концентрації метану в Західній Антарктиді, захист та заповідання морських екосистем Південної Атлантики, моніторинг росту донних плит.
Ці терміни звучать досить сухо для непідготовленого слухача, але вражають фахівців. Яка ж може бути “користь народному господарству” від експлуатації такого потужного мультифункціонального інструменту як “Ноосфера”?
Звісно, що одразу спадає на думку обслуговування української антарктичної станції “Вернадський”, адже саме полярники 25-ї експедиції попросили президента Володимира Зеленського під час прямого з’єднання придбати криголам, бо протягом останніх 20 років для доставки вантажів, запасів та персоналу станції використовувались зафрахтовані іноземні судна, яхти та навіть військові кораблі іноземних держав. Ця обставина суттєво ускладнювала як обслуговування станції, так і можливість нових наукових робіт, а з введенням часто непередбачуваних ковідних обмежень — взагалі по накалу нагадувала гостросюжетні фільми з жанру “встигнути за 24 години”. Власне судно, до того ж з потужними кранами на борту та вантажною десантною баржею, що здатна практично вискакувати носом на необладнаний берег, “розв’язує руки” нашим полярникам та дозволить не тільки в повній мірі забезпечити провіантом й паливом всю станцію, але й встановити нове великогабаритне та складне обладнання як на березі, так і під водою біля станції, забезпечити складні підводні роботи.
Також суттєво розширюється і радіус досліджень довкола самої станції в навігаційний період. Проте варто зазначити: логістика станції важливе, але не головне призначення нашого нового надбання. “Ноосфера” не просто криголам, а саме науково-дослідне судно, що дає ще величезну кількість бонусів.
Важливо: Євген Дикий: Станція “Академік Вернадський” протягне ще 15-20 років, треба будувати нові корпуси
Почнемо з найочевиднішого: видобуток ресурсів у приполярних широтах. Справа в тім, що проводити комерційну діяльність мають право лише ті країни, що вже займаються в Антарктиці науковими дослідженнями, більше досліджень — більше квот. Чим більше в тієї чи іншої країни знань про біологічні запаси, тим більше в неї аргументів на право вилову цих самих запасів. Між іншим, минулого 2020 року Україна видобула у Антарктиді більше рибних ресурсів, аніж у Чорному та Азовському морях та всіх прісних водоймах разом.
Інший важливий момент — це корисні копалини, наприклад літій. Останні геологічні дослідження показали, що підводні запаси літію значно більші за наземні і з сучасним розвитком робототехніки вже цілком доступні для видобування, Японія вже запустила перший пілотний проєкт в цьому напрямку.
По-третє Big Data — той, хто володіє даними, зараз може продавати як їх в “сирому” вигляді, так і оброблені та проаналізовані. В першу чергу це стосується кліматичних змін, адже стихійні лиха завдають шкоди туристичному бізнесу, судноплавству та й взагалі приморським районам та інфраструктурі. Ці дані будуть мати з часом все більшу й більшу цінність і важливим є те, що Україна буде не споживачем, а саме продавцем такої інформації. До того ж, маючи у розпорядженні такі великі масиви, українські вчені зможуть розробляти нові математичні моделі, застосовувати для їхнього аналізу штучний інтелект.
Четверта перевага — можливість підводних археологічних досліджень у акваторії всіх морів Світового океану. Обладнання дозволятиме в зимовий антарктичний період експлуатувати судно в інших частинах світу, в тому числі для досліджень затонулих кораблів чи артефактів стародавніх цивілізацій. Ще один бонус — “Ноосфера” може стати унікальним експлуатаційним полігоном для інноваційних розробок в різних галузях, починаючи від легкої та харчової промисловості (легкий та теплий одяг для полярників, збалансована калорійна їжа) і закінчуючи високоточним приборобудуванням, робототехнікою та ІТ-технологіями. Екстремальні умови та незвичні виклики можуть стати найкращим полігоном для випробування найновіших розробок та водночас певною рекламною площадкою.
Зрештою “Ноосфера” стає унікальним інструментом наукової та культурної дипломатії, адже тепер Україна може виступати не як гість, а як господар у організації міжнародних науково-дослідних проєктів у найактуальніших напрямках, а отже публікуватися в наукових журналах “вищої ліги”, таких як Science та Nature, приймати на борту іноземні делегації високопосадовців.
Поява в України “Ноосфери” може стати стартом ренесансу української фундаментальної науки в природничих та фізико-математичних галузях, пов’язаних із морями та Океаном, благою вістю для молодих вчених та фахівців.
За інституційної та галузевої підтримки не тільки держави, але й бізнесу “Ноосфера” може стати не просто науково-дослідним кораблем, але й символом наукво-технічного прогресу, яким можуть пишатися всі дотичні організації та структури, флагманом та візитною карткою, трампліном в дослідження невідомих світів.