Під час нинішнього рейсу “Ноосфери” з Чилі до “Вернадського” українські вчені продовжили геологічні дослідження Південного океану, розпочаті в першому антарктичному сезоні судна (2022 рік).
Науковцям вдалося взяти 7 колонок донних відкладів у 7 точках неподалік нашої станції (протоки Пенола та Френч, де виявлені тектонічний розлом та льодовикові долини). На борту підняті зразки докладно описали, сфотографували та розділили на частини для доправки в Україну. Далі їх вивчатимуть в лабораторіях Києва та Одеси.
Навіщо потрібні ці дослідження? Донні відклади – це своєрідний “запис” історії Землі. Їхній аналіз дає змогу зрозуміти, що відбувалося на планеті тисячі та мільйони років тому, й робити прогнози на майбутнє, зокрема, стосовно глобального клімату.
“Вихід з останнього льодовикового періоду (приблизно 20 тис. років тому) до сучасного максимуму температур проходив не за один етап. Цей процес відбувався покроково з так званими флуктуаціями, коли виникали більш теплі періоди, які потім змінювалися короткими періодами похолодання. Аналіз цього динамічного процесу допоможе зрозуміти, що ж відбувається з глобальним кліматом і що може нас очікувати в найближчому майбутньому – подальше потепління чи навпаки похолодання”, – пояснює учасник сезонної експедиції, геолог Сергій Кадурін.
Знаковим місцем для досліджень є Антарктика, яка зазнала мінімального впливу діяльності людей та зберегла найдавніший льодовиковий покрив на планеті. Аналіз історії геологічного розвитку континенту свідчить, що цьому покриву вже кілька десятків мільйонів років. Зрозуміло, що за цей час розміри льодовика збільшувалися та зменшувалися, але він був в Антарктиці задовго до останнього максимуму льодовикового періоду на Землі, коли льодовики були розповсюджені в Світовому океані та на європейському континенті значно ширше, ніж тепер. Важливо, що льодовик в Антарктиці зберігся й нині – під час одного з найбільш теплих періодів у кліматі Землі.
А отже, на відміну від інших територій, зміни накопичення донних відкладів в Антактиці є сталими, і за ними можна чітко відстежити періоди зменшення та збільшення рівня льодовика.
Зокрема, осади починають накопичуватися щойно льодовик від’єднується від кристалічної основи. Тобто навіть коли льодовик ще вкриває поверхню океану, але між кригою та дном вже є вільна рідка вода, на дні вже почнеться накопичення відкладів.
Подальше танення льодовика буде призводити до вивільнення поверхні моря від постійної криги, що своєю чергою призведе до зміни умов накопичення та складу донних осадів. Коли знову виникали періоди похолодання та збільшення рівня льодовиків, то склад донних відкладів знов змінювався.
Якщо ж розмір льодовиків збільшувався настільки, що вони знов заповнювали собою весь прибережний морський басейн до самого дна, крига рухала накопичені донні відклади на кшталт грейдера чи бульдозера. Це призводило до змін умов залягання порід, що також є важливою діагностичною ознакою.
Всі ці зміни досить легко ідентифікувати в донних відкладах. Тож їхнє дослідження дозволить вченим відновити історію зміни клімату нашої планети за останні 20 тисяч років.
Нагадаємо, що в першому антарктичному сезоні “Ноосфери” українським вченим вдалося підняти 2 колонки донних осадів з протоки Пенола. Подальші дослідження дозволили зробити відкриття про те, як змінювався рельєф нашого району Аргентинських островів за останні 25 тисяч років. На основі цих висновків і були визначені місця відбору нових зразків у Південному океані для цьогорічних робіт.
Фото: Анна Торгоненко, Сергій Кадурін
