Антарктична кухня: що готують і чим смакують учасники експедиції на станції «Академік Вернадський»

 

Оригінал на МАН.Платформа від 07.10.2021

Вони починають ранок не з кави, а з вивчення Антарктиди. Досліджують своїх сусідів — пінгвінів та китів, спостерігають за льодовиками розміром із київську новобудову, мерехтливими міражами, «озоновою дірою», яку вперше тут відкрили. Вони — це науковці станції «Академік Вернадський»!

Вони працюють, так само як і ми, із графіком, дедлайнами та мріями про work-life balance 🙂 Саме тому вечорами люблять пограти в шахи, почитати книжечку або ж просто смачно повечеряти всією командою. Про останнє, гастрономічно-полярне сьогодні й поговоримо! Ми розпитали кухарів різних експедицій про гастрозвички та улюблені страви наших науковців і навіть вивідали рецепти цих смаколиків. Тож приготуйся дивуватися, занотовувати та бігти до супермаркету по інгредієнти!

P.S. Якщо твій животик вже буркоче, знай: далі буде тільки гірше! Тож краще читай цю статтю після борщу, десерту й узвару.

Гастро-антарктична історія №1. Кухар-полярник Артем і його фірмові страви

Про свій шлях в антарктичні кухарі

До поїздки в Антарктиду я працював кухарем 7 років. Потім вирішив подати заявку в експедицію на станцію «Академік Вернадський», пройшов 4 етапи відбору — і ось я тут! Із середини квітня 2021-го виконую важливу місію — годую наших полярників і не даю їм забути українську їжу, коли вони так далеко від дому.

Про запаси харчів на станції

Я вперше на станції та хочу відзначити: компанія, яка виграла тендер на забезпечення нашої станції харчами, привезла ну дуууже багато продуктів! Наш бейскомандер Богдан, який зимує на станції вдев’яте, розповідає, що раніше тут навіть м’ясо було делікатесом і їли його раз на тиждень. [Новий підхід до харчування полярників, зокрема збільшення асортименту та кількості продуктів, запровадили 2018 року — прим. ред.] Цьогоріч же їжі настільки багато, що коли ми розвантажували «заморозку» (м’ясо, рибу, овочі, масло, маргарин), то не змогли все помістити в морозильну камеру! Добре, що умови дозволяють зберігати продукти за мінусової температури, тому дещо ми виставили просто на вулицю. А щоб усе це добро не поїли пташки, накрили запаси тентом.

В асортименті в нас є багацько круп: рис, вівсянка, нут, кукурудзяна та пшенична каші (до речі, остання трохи інша, ніж в Україні, — жовтенька і дрібного помелу), перловка, кус-кус і булгур. Мила українським серцям гречка також є, але не така, як звикли, — тут вона швидко розварюється і має зеленуватий колір.

Своїм різноманіттям вабить і борошно — тут вам рисове або вівсяне, кукурудзяне або з висівками, і навіть безглютенове!

Продуктами ми запасаємося раз на рік, але не все має довгий термін придатності, тож доводиться усіляко викручуватися. У першу чергу використовуємо свіжі овочі та фрукти, які зберігаємо в холодильних камерах: буряк, моркву, картопельку, апельсини, мандарини, яблука, банани та сливи. Тут кожен день на вагу золота, бо 2-3 дні без перевірки загрожують нашим продуктам: якщо якась сливка нагнила, то скоро й інші підуть в утиль.

Від самого початку використовую огірки, перці та помідори — роблю салати або просто нарізаю їх до столу. Іноді запікаю в духовці баклажани, перці та помідори. Тут усе просто: нарізаємо дрібними кубиками, заправляємо часничком і відправляємо в духовку на 20 хвилин.

Потім настає зірковий час капусти. Використовуємо її сповна: спочатку додаємо в салати, потім активно маринуємо та квасимо, щоб вона не зіпсувалась. Після капусти на арену вступають бурячок, морква та відварна картопелька. Наступна порція свіжих овочів і фруктів буде аж узимку, коли сюди їхатиме сезонна експедиція. Але не засмучуємося через це, бо й іншої їжі вдосталь.

Про полярні сніданки

Всі учасники експедиції прокидаються в різний час: хтось рання пташка, а хтось встає пізненько. Тож готувати спільний сніданок немає сенсу. Багато хто взагалі не снідає — вип’є каву чи чай і вирушає у своїх справах. Та що там гріха таїти: я сам не їм вранці, хоча й встаю вдосвіта, а потім ще «наїдаюся» запахами на кухні.

Зранку кожен може відчинити холодильник, знайти там сметанку чи йогурт або ж перекусити печивом. Хтось просить звечора приготувати кашу чи спекти млинці, які я залишаю на роздатному столі. Заздалегідь можу нарізати сир або ковбаску для бутербродів.

Молоко — стандартна складова сніданків — у нас на станції також буває! Використовуємо ультрапастеризоване, яке є у звичайних українських супермаркетах. Коли воно закінчується, то в хід іде сухе молоко — концентрат, який додають у воду, а за добу ця суміш стає звичним молоком. З неї я робив, приміром, оладки! Ділюся рецептом!

Фірмовий рецепт від Артема

Оладки на сухому молоці

Нам потрібні такі інгредієнти:

вода тепла — 130 мл
яйце — 1 шт.
молоко сухе — 2 ст. ложки
цукор — 1,5 ст. ложки
розпушувач — 1 ч. ложка, або погашена сода — 4 г
ванільний цукор — 10 г
борошно — 150 г
сіль — 3 г
олія соняшникова — 1 ст. ложка + для смаження

Готуємо ось так:

1. Просіюємо борошно, і насипаємо в миску всі сухі компоненти.
2. У цю суміш вливаємо теплу воду, перемішуємо віночком до однорідної маси. Накриваємо рушником або харчовою плівкою та залишаємо її наодинці із думками на 15–20 хвилин.
3. Додаємо яйце та все перемішуємо. Вливаємо олію та знову перемішуємо до однорідної маси. Консистенція повинна бути схожа на сметану середньої густоти. За бажанням додаємо в тісто дрібно нарізані фрукти.
4. Розігріваємо сковорідку. Ложкою або маленьким ополоником формуємо оладки та смажимо на середньому вогні до готовності.
5. Подаємо з джемом, медом, сметаною. Смакує чудово!

Про рибно-борщикові обіди

В команді нас 12 людей. Щодня одна людина вночі чергує, а наступного дня відпочиває, тому обідають зазвичай 11 учасників експедиції.

На обід стандартний раціон — перше, друге та салат. Для мене вся їжа, яку я готую, звичайна, бо кулінарія — моя професія, але науковці нещодавно навіть попросили робити страви простішими. Влаштовую їм щодня маленьке свято.

Як там не крути, але на станції найбільше полюбляють українську кухню: вареники, борщик, млинці. Нещодавно готували деруни зі сметанкою — така смакота! Частуємося й рибкою — щочетверга готую на обід рибну юшку або рибний крем-суп, а на вечерю запікаю або смажу рибу, готую її у клярі або на рисовій подушці з морепродуктами.

Серед морепродуктів є тигрові креветки, які приїжджають почищені та заморожені, кальмари, мідії або крабові палички. Чудово поєднуються з іклачем — рибкою, якої на станції багато. Ділюся цим смачнющим рецептом із вами.

Фірмовий рецепт від Артема

Риба на рисовій подушці з морепродуктами

Якщо ви не знайдете іклача (в Україні його продають у великих супермаркетах або на спеціальних сайтах), то можете обрати іншу рибу. Але вона не має бути дуже кістлявою, адже це зіпсує всю насолоду! «Подушки» у складі страви також можуть бути різні: овочеві, бобові, зі скляної локшини чи з круп. Тут вже краще орієнтуватися на смак риби, щоб була гармонія як у фарбах, так і смакових поєднаннях!

Нам потрібні такі інгредієнти:

риба іклач — 150 г (візьмемо по-багатому!)

морепродукти — 170 г

рис відварний — 140 г

вершки 18 або 26% жирності — 140 г

масло вершкове — 50 г

лимон — 10 г (часточка)

шафран — 1 г, або куркума — 2 г

сіль, перець — 2 г

чебрець — 1 г

Готуємо ось так:

1. Стейк риби обсмажуємо на сковороді та додаємо 25 г вершкового масла або запікаємо в духовці 15 хвилин за температури 180 градусів. Поступово поливаємо ложкою рибу маслом зі сковороди.
2. Тепер рибу можна перевертати та смажити до готовності. Наприкінці солимо та перчимо.
3. На іншу сковороду викладаємо 10 г вершкового масла. Коли воно розтопиться, висипаємо відварений рис і помішуємо його час від часу.
4. Коли рис нагріється, виливаємо 60 г вершків, солимо та помішуємо весь час, доки не випарується 2/3 рідини. Ура, «подушка» страви готова!
5. Морепродукти заздалегідь чистимо (це можуть бути мідії, креветки, кальмари, гребінці, молюски). Врахуйте, що гребінці та кальмари готуються досить швидко, тому вкидаємо їх останніми.
6. На розігріту сковороду кладемо вершкове масло, що залишилося, лимон і чебрець. Злегка обсмажуємо та додаємо всі морепродукти, крім гребінців і кальмарів.
7. Заливаємо все 80 г вершків і тоді закидаємо гребінці та кальмари. Далі солимо, додаємо шафран або куркуму. Випаровуємо вершки на 1/3, щоб соус був однорідним за текстурою.
8. Збираємо страву, як справжні майстерні кулінари. Вірю, що вам все вдасться! На дно тарілки викладаємо рис, потім рибу. Поливаємо це все соусом із морепродуктів. Прикрашаємо собі до смаку та насолоджуємося!

Полюбляють полярники і страви з м’яса — його я тушкую або смажу, роблю звичайні та закриті стейки. Балую нас не лише українською кухнею. Коли хочемо посмакувати яловичиною та відчути себе трошки англійцями, готую вирізку Веллінгтона. Тримайте рецепт!

Фірмовий рецепт від Артема

Вирізка Веллінгтона

Вирізка Веллінгтона — це неймовірно смачна та гарна страва. Навіть процес її приготування дуже естетичний! Єдиних грамівок у рецепті немає — орієнтуватися треба на масу вирізки. Наприклад, я брав так:

вирізка яловичини — 900 г

тісто солоне дріжджове — 600 г

шпинат — 500 г

печериці — 400 г

часник — 10 г

цибуля ріпчаста — 100 г

сіль, перець, паприка — на смак

яйце — 1 шт. (краще брати тільки жовток)

олія соняшникова — 50 г

Приступаємо до приготування:

1. Вирізку зачищаємо, натираємо сіллю, перцем і паприкою. Залишаємо на 30 хвилин у холодильнику.
2. На розігріту сковороду наливаємо олію, а для аромату кладемо зубчик часнику, розчавлений ножем. Коли він ставатиме золотистим, прибираємо його зі сковороди. Тоді кладемо вирізку та обсмажуємо її з усіх боків до апетитної скоринки. Готово!
3. Шпинат подрібнюємо у блендері, а цибулю та печериці дрібно нарізаємо кубиками.

Обсмажуємо на сковороді до готовності дюксель. Не лякайтеся цього слова! Дюксель — це просто дрібно нарізані гриби з цибулею, обсмажені до консистенції пасти. Шпинат після подрібнення так само додаємо в сковороду, щоб випарувати рідину, яка утворилася. Змішуємо дюксель і смажений шпинат, солимо та перчимо.

4. Розкатуємо тісто квадратом до товщини 0,5 см. По його поверхні рівномірно розподіляємо шпинат з дюкселем, але залишаємо відступи розміром 3 см від країв тіста. Кладемо з краю на все вирізку та загортаємо рулет. Підгинаємо усі кінці. Якщо бачимо, що тіста багато, то можемо обрізати зайве.
5. Вистилаємо на деко пергамент, змащуємо його яйцем або жовтком. Аби отримати м’ясо середньої прожарки, випікаємо за схемою: 15 хв. за температури 200 °C, потім 15–20 хв. за температури 170 °C.
   Даємо охолонути. Перед подачею нарізаємо шматочками. Сідаємо за стіл, хапаємося за столові прибори та насолоджуємося стравою!
6. На визначні дати та по суботах, коли за традицією вся команда збирається на святкову вечерю, я готую особливі страви — закуски, салати, гаряче, м’ясо ягняти, соковиту курочку, свинячі реберця. Із суботи завжди залишається на неділю, а в неділю я вихідний, тож усе відбувається, як в Україні на Новий рік, — олів’є їмо ще тиждень.

Гастро-антарктична історія №2. Кухарка-полярниця Олена та її фірмові страви

Про свій шлях полярниці

Я працювала на станції «Академік Вернадський» кухаркою 2 місяці навесні 2021 року. Разом з учасниками сезонної експедиції на станції перебували 33 людини, тож, щоб нагодувати всіх вдосталь, працювала я з 8-ї ранку до 8-ї вечора. Але враження залишилися лише позитивні, я б навіть сказала, космічні!

Ми приїхали на станцію в середині лютого — якраз закінчувалось антарктичне літо, тож температура повітря коливалась у межах від -5 до +5 °C. Тоді смеркалося десь о 21:00, а вже за 2 місяці, коли ми поверталися додому, темно було навіть о 18:00. Ну а всередині зими в Антарктиці взагалі короткий день тривалістю 1,5–2 години. Тоді сонце швидко підіймається та опускається, але повної ночі полярної немає.

Багато хто думає, що в Антарктиді страшні морози, але мінімальна температура за моєї сезонної експедиції становила -11 °C, і це було вночі. [Люті морози в Антарктиді справді бувають, але ближче до Південного полюсу. Оскільки станція розташована на узбережжі, в морській Антарктиці, то тут температур в дусі -50 чи -80 °C немає — прим. ред.] Сезонні робітники їдуть в Антарктиду влітку, тому що взимку акваторія замерзає, і до континенту складно дістатися. Ми 6 діб пливли судном із Чилі.

Антарктида справді чудова! Щоранку я прокидалася, дивилась у вікно і не могла повірити, що знаходжуся на краю світу. Не забуду ці красиві пейзажі: вода, схід і захід сонця, засніжені гори та континент за 7–8 км від нас. Як була ясна погода, то здавалося, що до гір можна рукою сягнути, але насправді вони були хтозна-де! Просто оптика часом вміє зачудувати.

Про внутрішню кухню полярної кухні

На станції працює лише один кухар, але щодня в нього є вірний/-а помічник/-ця, що чистить овочі або ж миє посуд. Щотижня команда з 4-5 відчайдушних і завзятих полярників робить на кухні генеральне прибирання.

Я готувала обід і вечерю, сніданки ж були вільними — кожен міг зробити собі тости, канапки, мюслі — хто що любить. Є на станції їдальня, де вранці можна самостійно змолоти свіжих зерен кави, зварити її в турці та випити філіжанку ароматного напою. І запашний чай є, як хто любить! А до нього можна підсмажити хлібчик, адже в їдальні стоїть тостер — такий старий, великий і довгий, мабуть, ще англійський.

Харчування наше було смачним і рясногранним. У мене був широкий простір для творчості, тож меню я складала самостійно. Прагнула робити страви цікавими та ситними, радилася з усіма, враховувала побажання та калорійну цінність. Моя робота на станції ніколи не здавалася складною — завжди був хтось на підмозі, та й саме місце надихало.

Про обіди по-вернадськи

Обід переважно починався з тарілочки борщу, на друге був булгур і стейк зі свинини чи яловичини, ну і не обходилося без салату, наприклад, капусти з огірком і яблуком або буряків із яблуком. Хочу підкреслити любов полярників до борщу: хоч у які далі ми б не поїхали, але він все одно залишається найулюбленішою стравою українців. Якщо прагнете навчитися готувати цю легендарну страву (а особливо таку, яка смакує полярникам станції), то ось рецепт.

Фірмовий рецепт від Олени

Борщ український по-вернадськи

На 3-літрову каструлю потрібні такі інгредієнти:

1 бурячок

1 морквина

1 цибулина

6–8 картоплин

пів капусти середнього розміру

100 г томатної пасти

для бульйону можна взяти 1 курячу четвертину або 300 г м’яса

по 1 ст. ложці оцту та цукру

сіль, перець, лаврове листя за смаком

1. Варимо бульйон з курки, яловичини чи свинини.
2. Цибулю з морквою пасеруємо до золотавого відтінку. Буряк шаткуємо та тушкуємо, додаємо олію, оцет, цукор і томатну пасту. Замість пасти можна взяти томатний сік або пюре. У нас же були консервовані у власному соку томати, нарізані кубиками. Їх я подрібнювала блендером і додавала разом із пастою до буряка.
3. Далі у киплячий бульйон кладемо нарізану картоплю та даємо ще раз закипіти. Додаємо нашатковану капусту та варимо після закипання хвилин 15–20.
4. Додаємо пасеровані овочі та тушкований буряк. Хвилин за 10 до готовності борщу додаємо сіль, перець, лаврове листя.
5. За бажання можна додати до борщу солодкий, наче любов, перець, нарізаний дрібними кубиками. І перед подачею заправляємо борщ розтертим часником!

Маленька порада: буряк із томатом додавайте до страви, коли картопля буде готова. Якщо зробити це раніше, то вона буде твердою.

Незвичним у цій страві було те, що коли на станції закінчилися свіжі овочі, ми використовували заморожену капусту, буряк, моркву та солодкий перець, які заздалегідь заготовили зимівники. Звичайно, що вони були перед заморожуванням нашатковані. А цибулю використовували сушену.

Про антарктичні десерти

На станції є звичай на день народження учасників експедицій готувати торти — щоразу тематичні та не такі, як попередні. До речі, на святкову вечерю не лише готували смаколики, а ще й одягали гарні костюми та сукенки.

Окрім обіду та вечері, я іноді готувала й полуденок: кекс або тертий пиріг із вишнями, запіканку з рисом або вермішеллю.

Фірмовий рецепт від Олени

Запіканка рисова із сиром

На 5 порцій потрібно:

рисова крупа — 400 г

родзинки — 100 г

сир — 200 г

яйце — 2 шт.

цукор — 4-5 ст. ложки

1 пакетик ванільного цукру або дрібку ваніліну

панірувальні сухарі

олія

для змащування — 50 г вершкового масла або 1 яйце зі сметаною

Готуємо:

• Рисову крупу відварюємо у великій кількості води до готовності. Відкидаємо на друшляк і промиваємо гарячою кип’яченою водою.
• Промиваємо родзинки та заливаємо їх кип’ятком хвилин на 5.
• Протираємо сир і трохи збиваємо яйця з цукром.
• Всі інгредієнти з’єднуємо, добре перемішуємо та викладаємо на змащену олією та присипану панірувальними сухарями форму. Зверху змащуємо розтопленим вершковим маслом або збитим зі сметаною яйцем.
• Запікаємо у розігрітій до 200 градусів духовці хвилин 15–20.
• Подаємо з будь-яким повидлом, джемом чи сметаною.

Порада: замість родзинок я використовувала сушену журавлину, але можна додавати будь-які сухофрукти, свіжі фрукти, а також горіхи. Рис же можна замінити на тоненьку вермішель.

І ще про випічку

Якось під час сезонної експедиції ми готували вареники — із картоплею, капустою та м’ясом. Ліпили їх три завзяті пари рук, і вийшло аж 360 вареничків — на станції-бо перебувало багацько людей. А опісля ми змогли нагодувати не лише наших полярників, а ще й гостей із чилійського корабля. У захваті були всі!

Готували ми й піцу, бургери, хот-доги… Та ми навіть хліб пекли самостійно! Наші зимівники випічку і вдома полюбляють, а на станції й поготів. Особливо вподобали вони булочки, які я пекла раз на 2-3 дні.

Фірмовий рецепт від Олени

Булочки

На 20–25 булочок потрібно:

вода або молоко — 200 мл

дріжджі — 30 г

цукор — 4 ст. ложки

дрібка солі

2 яйця

вершкове масло або маргарин — 70 г

борошно — 600 г

олія

Готуємо:

• Замішуємо опару з води (або молока, або 50/50), цукру, дріжджів і борошна. Ставимо в тепле місце, накриваємо рушником і даємо хвилин 20–30 підійти.
• Додаємо яйця, розтоплене масло чи маргарин, дрібку солі, ванільний цукор, борошно. Замішуємо тісто та додаємо трохи олії. Воно повинно бути не дуже густим — не таким, як на вареники, а щоб трохи прилипало до рук.
• Ставимо знову в тепле місце, накриваємо рушником і даємо підійти приблизно годинку (і не довше).
• З тіста робимо заготовки для булочок, даємо їм підійти хвилин 10, розплескуємо руками або розкатуємо качалкою потрібну нам форму. Кладемо начинку та скручуємо у вигляді рогаликів, гребінців, пиріжків — як вам подобається.
• Змащуємо деко олією. Перед тим, як викладати булочки, можна занурити їх у цукор. Тоді розкладаємо на деко та ставимо знову в тепле місце на 15–20 хвилин.
• Якщо вироби зверху без цукру, то змащуємо їх збитим яйцем або розтопленим маслом. Ставимо в духовку, розігріту до 180–200 градусів, на 10–15 хвилин (час може трохи відрізнятися, бо духовки у всіх різні). Булочки повинні бути світло-коричневого або коричневого кольору.
• Дістаємо з духовки, збризкуємо водою і накриваємо рушником на 15–20 хвилин. Все, можна смакувати! Хто не витримає, можна й раніше! Паруються такі булочки з молоком, чаєм, кавою, соком, какао.

Я використовувала сухе молоко, яке розводила водою, а також яєчний порошок, який теж потрібно розвести водою і дати постояти хвилин 10. А ще із сухого молока можна робити різні закваски: йогурти, кефіри, ряжанку та кисломолочний сир.

Гастро-антарктична історія №3. Кухар-полярник Богдан і його фірмові страви

Про свою полярну кар’єру

Я потрапив на станцію випадково: на одній зі своїх перших робіт працював із шефом, який був кухарем на 16-й експедиції. Він інколи розповідав про цей досвід, тож саме від нього я дізнався, що можливість потрапити в Антарктиду взагалі існує.

Я послухав його захоплено, але потім якось забув про це. І ось одного дня ми з колегою обговорювали кулінарні фільми, і він порадив подивитися «Кухня для президента». У стрічці головною героїнею була шеф-кухарка з Франції, яка поїхала працювати на наукову станцію в Антарктиді. Трохи згодом я подивився фільм і пригадав цікаві розповіді шефа.

Пізно вночі я почав гуглити та ледь знайшов тоді ще непопулярний сайт НАНЦу. Тоді якраз тривав прийом заявок, тож я вирішив спробувати свої сили та одразу відправив дані. Вранці мені зателефонували та запросили на співбесіду, яка пройшла успішно, адже саме мою кандидатуру затвердили. От такий казковий збіг! Хтозна, може, якщо минув би ще тиждень, то в жодну Антарктиду я б не потрапив.

У свою другу експедицію я поїхав уже з трьома знайомими полярниками, які розділяли зі мною першу поїздку. Як сказав один хлопець у документальному фільмі: «Вперше ти їдеш в Антарктиду, тому що тобі цікаво, вдруге — за гроші, а втретє — тому що вже не знаєш, що робити в Україні». Зараз на моєму рахунку дві експедиції, але Україна все-таки тримає — тут сім’я та робота. Та і якщо я буду їздити почерез рік, то не матиму кар’єрного розвитку. Але про третю поїздку все одно замислююсь 🙂

Якби в експедиції все було кепсько, я не поїхав би вдруге та не думав би про третю зимівлю. Були, звичайно, складні моменти. У першу мою експедицію у нас не було інтернету, а телефонні дзвінки були обмежені та коштували 1,5 долара за хвилину. Складно було усвідомлювати, що ми на такій величезній відстані від рідних.

Однак є в експедиціях і приємні моменти: тебе не турбують повсякденні справи, ти не думаєш, що потрібно вранці збиратися та їхати на роботу чи наприкінці місяця платити за оренду квартири. Буденні справи відсіюються. Я прокидався і знав, що сьогодні потрібно готувати, але не розцінював це як роботу, адже команда була мені за сім’ю. Та й загалом я перезавантажувався від роботи в Україні та від стрімкого життя.

Про лайфстайл антарктично-кухарської спільноти

В експедиції нас було дванадцятеро, на останніх 2-3 місяці ще приїжджали сезонники, тож годувати потрібно було десь 35 людей. Але я ніколи не робив усе самотужки: щодня мені допомагав черговий, та й із часом ми всі здружилися, тож люди могли просто прийти на кухню та допомагати готувати.

У неділю в кухарів вихідний, тому готувати має хтось із наукового складу чи технічного персоналу. Щоб полегшити їм роботу, ми заздалегідь варили так багато борщу, щоб вистачило на 2 дні.

Є у нас традиції наліпити пельменів і заквасити капусту. Кожна експедиція за 2–3 місяці після приїзду починає робити маленькі заготовки на зиму.

Про запаси продуктів на станції

У мої поїздки загальна кількість продуктів сягала десь 20 т, з них десь 1,5 т картоплі та 500 кг борошна. Привозили ми із собою і десь 3,5 т питної води.

Як би ми не готувалися до кожної експедиції (а я був двічі та допомагав створювати заявку на продукти), неможливо все заздалегідь врахувати. Та й немає багатьох продуктів, до яких ми звикли, тому що закуповують їх не в Україні, а в Чилі та Аргентині. Деякі продукти відрізняються за смаком, наприклад, консервація дуже кисла, тому на станції ми робили свою.

Звична для нас гречка дуже дорога, тож ми вирішили, що за таку ціну (а це, на хвилиночку, 10–20 доларів за кілограм!) можна вдосталь купити інших круп. Коли я був у першій експедиції, то в нас залишилася гречка від попередніх зимівників, але вона була зовсім іншою: заливаєш її водою, щоб помити, а вона вже розсипається, ніби розварена. У другу ж експедицію ми зрозуміли, що могли просто взяти із собою по 2 кг в сумки, і цього вистачило б, щоб готувати по кілограму раз на тиждень. Можливо, колись так і зробимо.

У першій експедиції мали купу різноманітної риби: хека, мерлузу, якісь аргентинські рибини, яких немає в Україні і яких раніше ніхто не з нас не куштував. Але найбільше хотілося поїсти (не повірите!) звичайного оселедця. Дуже сумували за ним тоді.

Наступного разу плили на рибацькому судні, то нам хтозна-звідки дістали цілих 2 ящики цієї пречудової риби. Оце ми були задоволені! Однак за пів року і він приївся, тож сумувати ми почали за іншими продуктами. Як то кажуть, чого немає, то і здається найціннішим.

Про полярні десерти

Окрім риби, мої колеги-полярники обожнювали солоденьке! Раз на декілька тижнів випікав їм печиво. Бували, звичайно, і торти, але виключно на дні народження. Хоча я не кондитер, але полярники вподобали мої еклери. Тож поділюся з вами рецептом цих смаколиків!

Фірмовий рецепт від Богдана

Еклери

Інгредієнти для заварного тіста:

молоко — 250 мл

вода — 250 мл

дрібна сіль — 10 г

цукор-пісок — 20 г

вершкове масло — 225 г

борошно — 275 г

від 8 до 10 яєць

Готуємо тісто:

• Наливаємо в каструлю молоко та воду, додаємо сіль, цукор і вершкове масло. Перемішуємо.
• Доводимо все до кипіння. Знімаємо з вогню, в один прийом засипаємо борошно. Інтенсивно змішуємо до утворення однорідної маси.
• Додаємо по одному яйця. Тісто має вийти однорідним і м’яким.
• Викладаємо тісто за допомогою кондитерського мішка на пергамент. Випікаємо 15–18 хвилин за 180 °C.

Інгредієнти для крему:

яйця — 3 шт.

цукор — 175 г

вершкове масло — 250 г

вершки — 10 мл

чорний шоколад — 150 г

Готуємо крем:

• Всі інгредієнти змішуємо в каструлі та ставимо на маленький вогонь.
• Помішуємо масу до загустіння, але не доводимо до кипіння. Даємо їй охолонути.

Кондитерським шприцом наповнюємо еклер. Прикрасити можна шоколадом.

6 лютого 1996 року українці підняли синьо-жовтий прапор над станцією «Академік Вернадський». З того часу вірними супутниками наших талановитих земляків стали крижані льодовики, засніжені гори та чарівні морські котики.

Антарктида для полярників — друга домівка, де справді затишно та тепло, попри найлютіші морози. На станції вони працюють, відпочивають, розважаються, та й не відмовляються смачненько попоїсти — куштують патагонського іклача та англійську вирізку Веллінгтона, смакують солоденькими булочками та еклерами із заварним кремом і, як справжні українці, ніколи не забувають про борщик!

Якщо ти так само, як і ми, захоплюєшся полярним життям, хочеш власними очима подивитися на маленьких пінгвінят у пушку або побачити, як науковці проводять вільний час і якими делікатесами смакують, гайда підписуватися на офіційну сторінку Національного антарктичного наукового центру України в Instagram!

Ілюстрації: Дарина Пальонко