Із глибоким сумом повідомляємо, що 12 червня цього року на 65-му році життя пішов у засвіти Буданов Павло Петрович — український полярник та радист.
Як адміністратор зв’язку він тричі зимував на станції «Академік Вернадський»: у другій (1997-1998), шостій (2001-2002) та дев’ятій (2004-2005) Українських антарктичних експедиціях.
Павло Петрович захоплювався радійною справою з дитинства й віддав їй понад 50 років свого життя. Був затятим радіоаматором, мав звання майстра спорту СРСР з радіоспорту, неодноразово ставав чемпіоном України з радіозв’язку, радіолюбительського триборства.
До роботи в Антарктиці його привів щасливий випадок. Якось з товаришем вони були на радіостанції, а в ефірі саме працював тодішній адміністратор зв’язку «Вернадського». Павло Петрович висловив захоплення його роботою, а товариш відповів, що в нього якраз є контакти фахівців антарктичного центру, які шукають людей на зимівлю.
У центрі високо оцінили його знання, вміння та досвід, тож саме Павло Буданов став наступним адміністратором зв’язку на станції. Це був далекий 1997 рік, коли тільки почалася антарктична історія незалежної України, і тоді 37-річний Павло Петрович став одним із її творців.
В Антарктиці він єднав станцію з «великим світом» через радіозв’язок та супутник, передавав наукові дані, забезпечував комунікацію зимівників. Як радіоаматор (позивний EM1HO) проводив любительські сеанси, які за три зимівлі рахувалися десятками тисяч.
В Україні мав свою радіостанцію з позивним UX2HO. Коли почалося повномасштабне вторгнення, допомагав нашим захисникам глушити зв’язок російських загарбників.
Колеги-полярники згадують, що він завжди був небайдужим та готовим прийти на допомогу. Добрим, відкритим, справжнім…
Висловлюємо щирі співчуття рідним, близьким та усім, хто знав Павла Петровича. Сумуємо разом із вами.
Світла пам’ять і вічний спокій…
Колектив Національного антарктичного наукового центру
