Автор: Анастасія Айсіна. Оригінал інтерв’ю на 23-59 від 27.12.2021
Поки ви скаржетесь на перші заморозки та лід на дорогах, ми поговорили з ним — наймолодшим учасником 26-ї Української антарктичної експедиції на станцію «Академік Вернадський» Яном Бахматом.
Він пише реп, вивчає іспанську, любить дивитися історичні канали на YouTube і це його перша зимівля в Антарктиді. В нашому інтервʼю Ян розповів про свої враження від роботи, яких тварин йому вдалося побачити, чим годують полярників і як мрії дитинства якимось чарівним чином втілюються у життя.
Про вибір професії та мрію дитинства
Ще у школі в мене була мрія стати полярником, але по рівню нездійсненності вона була поряд із польотом на Місяць. До того ж, я не знав про існування української станції в Антарктиді, тому свідомо рухатись в цьому напрямку не було можливостей, в мене просто не було орієнтирів. Отже, мрії мріями, а займався я більш прозаїчними, але не менш захоплюючими речами, які щиро полюбляв — фізикою. Це був мій найулюбленіший предмет у школі, закінчивши яку, я вступив до ХНУ ім. В.Н. Каразіна на факультет РБЕКС (радіофізики, біомедичної електроніки та комп‘ютерних систем). На початку магістратури мене запросили працювати у РІНАНУ (Радіоастрономічний інститут національної академії наук України) де, як виявилося, є відділ радіофізики геокосмосу, який займається дослідженнями на «Вернадському».
Так зорі зійшлись, я побачив можливість і зробив все, щоб нею скористатися.
Про враження від першої експедиції
Я добре пам‘ятаю, як зранку 15-го квітня піднявся на палубу корабля, на якому нас доставляли до станції, і вперше побачив скелясті береги Крижаного континенту з його льодовиками. Біля острова Трініті ми зустрілися з іншим судном, якому треба було передати їхню провізію, і весь той час, поки моторні човни возили багаж від борта до борта, навколо нас плавали більше десятка китів. Вперше за 5 днів після виходу з порту, дизелі були приглушені, тому з‘явилася можливість сповна насолодитися тією гармонією дикої, непідступної, суворої природи, де майже немає людей і все належить тваринному світу. З того моменту я закохався в Антарктику, а думка про те, що попереду цілий рік життя серед цієї краси, остоточно поборола останні тривоги щодо незвіданого попереду.
Як виглядає звичайний робочій день на станції
Вся робота на станції поділяється на особисто професійну та загально станційну. Якщо говорити про першу, то там кожна людина сама формує свій графік, залежно від робочих завдань, розкладу проведення вимірювань та спостережень. Інші ж загальнообов‘язкові забов‘язання чітко регламентовані. Наприклад, є денні та нічні чергування, а ще — генеральне прибирання щоп‘ятниці після вечері. Якщо з‘являється необхідність якихось позачергових робіт, вони координуються начальником станції, який призначає людей, задачі та час для їх виконання. В будь-який день і в будь-якій справі незмінними константами залишаються лише дві речі – обід о 13:00 та вечеря о 19:00. Підйому та відбою по команді не існує.
Про наукову роботу в експедиції
Під час цілорічних (зимових) експедицій ведуться три основні наукові напрямки досліджень: метеорологічні, біологічні та геофізичні. Особисто моя діяльність стосується останніх, а якщо конкретніше, безпосередньо я — магнітометрист. Веду постійний моніторинг магнітного поля Землі.
Про тривалість експедицій
На даний час пішов вже 9-й місяць, як ми у повному складі 26-ї УАЕ (Українська антарктична експедиція) знаходимось на станції та несемо відповідальність за неї. На зимові (цілорічні) експедиції люди мають можливість потрапляти раз на два роки — жити рік тут, рік там. За чверть століття був лише один випадок, коли людина зимувала два роки підряд. А на літні (сезонні), які тривають від декількох тижнів до декількох місяців антарктичного літа, є можливість їздити хоч щороку.
Про складнощі адаптації
Не знаю точно чому, але мені здається, що це через зашкал нових емоцій та думок, які мій мозок не встигав переварити, перший час в мене були проблеми зі сном. Найважчим були перші місячні звіти, як з точки зору їх виконання, так і психологічно, бо знаходячись тут, ти особливо гостро відчуваєш всю відповідальність за покладені на тебе обов’язки.
Одним з останніх етапів підготовки чергової цілорічної експедиції є збори, під час котрих претенденти вперше знайомляться один з одним та тиждень живуть в умовах, наближених до станційних.
За цей час щодня проводяться лекції з необхідних тем та питань, а також тренінги психологів щодо особливостей перебування невеликого замкненого колективу в довгостроковій ізоляції.
Про їжу на станції
Весь провіант завозиться разом з цілорічною експедицією. На станції є два промислові холодильники на різні температурні режими, в яких він потім зберігається. Їжа, яка не потребує особливих умов для зберігання, складається на горищі. Влітку, за необхідності, є можливість щось довезти разом з сезонною експедицією.
Забезпечення чудове, для нашого кухаря завжди є простір для польоту фантазії. Ніколи не вгадаєш, чим саме будеш ласувати сьогодні. Знаєш чого очікувати тільки по четвергам, бо в нас це рибний день. Звісно, єдиною проблемою є дефіцит свіжих овочів та фруктів. З самого початку зимівлі вся команда бере участь в переробці швидкопсувних продуктів у соління, варення, вітаміни і т.д.
Про погодні умови
За всю історію метеорологічних вимірювань на станції найпрохолоднішим рекордом був показник в -43.3 градуси Цельсія, найспекотнішим — в +11.8. Якщо чесно, я навіть не пам‘ятаю, до яких найнижчих показників опускався термометр за час нашої експедиії, бо на нього ми значно менше звертаємо увагу, ніж на передбачення напрямку вітру та його швидкості.
Вся справа в тому, що на відчуття погоди тут набагато більше впливають вітер та вологість, ніж температура.
Про Новорічний настрій
Як би породоксально не звучало, але в грудні ми відчуваємо так званий “запах весни”, бо це початок літа. При цьому, на даний момент вже побито рекорд опадів за цей місяць, тому за рахунок хуртовини за вікном та відповідної музики на фоні, що грає у столовій, святковий настрій забезпечений. Ще від британців залишилась традиція щосуботи та на такі свята, як дні народження та Новий рік, накривати святкову вечерю, після якої культурна програма продовжується у нашому унікальному барі, де ми проводимо чемпіонати з дартсу, більярду, шах, доміно тощо. Впевнений, що існують якісь традиції і щодо саме новорічної ночі, але я про них поки ще не знаю, бо це для мене буде вперше.
З появою безлімітного інтернету зв‘язок з близькими значно полегшився, за допомогою відео-дзвінків можна навіть уявно поєднати домашнє святкування зі станційним.
До речі, нещодавно НАНЦ робив пост в Instagram про святкові новорічні традиції, де йдеться про те, як воно, відзначати Новий рік при сонячному світлі, чому тут зустрічають прийдешній рік двічі за один день і як полярники на свято чекають своїх друзів — пінгвінів (якщо пощастить).
Про графік роботи та вільний час
Єдина людина, в якої є заслужений вихідний по неділям — це кухар. Частіше за все, у вільний час всі намагаються вийти за межі станційних стін, щоб погуляти по сусіднім островам та насолодитись видами тутешньої природи. Коли погода зовсім не дозволяє, є можливість почитати книжку або подивитись YouTube.
Чи важко прожити рік в одному просторі з одними й тими ж людьми
За рахунок того, що всі здебільшого проводять свій робочій час в своїх офісах, іноді ми бачимось лише за столом під час перерви на їжу. Тому набриднути один одному доволі складно, і всі із задоволенням чекають суботи, щоб ввечері продовжити загальні спортивні розваги.
Про хобі
Так як ми тут не тільки працюємо, а й живемо цілий рік, вільний час в нас також є, і його достатньо, щоб вдосконалитись в якомусь зі своїх хобі або ж знайти нове.
Я, наприклад, почав тут вивчати іспанську та ґрунтовно знайомитись із світовим кінематографом.
Як не дивно, я досі не написав жодної пісні, але вже встиг скласти близько десятка віршів.
Що зігріває в сурових умовах
Я не можу жити без чаю, тому в мене на столі завжди стоїть чашка цього незамінного напою. На перервах між обробкою показників магнітометрів, частіше за все, я роблю паузу на перегляд якогось відео на YouTube про історію або якогось тревел-блогера, будуючи свої плани на відпустку після експедиції.
Що найбільше вразило в роботі
Більш за все мене вразили унікальні та рідкісні природні явища, такі як перламутрові хмари та біла веселка. Нам пощастило бути в одній команді із нашим начальником станції Богданом Гаврилюком, для якого це вже 9-а експедиція! І час від часу він ділиться неймовірними історіями та своїм надзвичайним досвідом щодо життя на станції.
Про дивовижних тварин Антарктиди
Антарктида має міжнародний статус заповідника, тому якось взаємодіяти з місцевим живим світом мають право лише сертифіковані біологи, інші — мають щастя лише спостерігати.
І з правилами поведінки тут все серйозно — до представників тутешнього біорізноманіття заборонено наближатися, тим паче годувати, торкатися, лякати.
Тварин дуже багато. Особисто я вже встиг побачити таких птахів, як домініканські мартини, фолклегдські поморники, сніжниці жовтодзьобі, субантарктичні пінгвіни, антарктичні пінгвіни, пінгвіни Аделі, блакитноокі антарктичні баклани, тощо. А також морських ссавців: морські котики, морські слони, морські леопарди, тюлені Ведделла, тюлені-крабоїди та горбаті кити.
Як відобразилась пандемія на роботі в Антарктиді
Пандемія значно ускладнила логістику на шляху до Антарктиди та повністю скасувала туристичний сезон. За невеликий літній сезон в минулі роки станцію встигали відвідати до 4 тисяч туристів. Крім того, у станції є багато друзів яхтсменів з усього світу, які дуже полюбляють завітати при нагоді у гості і котрим в нас завжди раді.
Про близьких та стосунки на відстані
Звісно, найбільше сумуєш за своїми близькими та друзями. Не знаю, чи можливо побудувати стосунки на відстані з нуля, але підтримувати існуючі з появою необмеженого інтернету стало набагато простіше.
Фото з особистого архіву Яна Бахмата