Геофізики на станції “Академік Вернадський” провели нове важливе дослідження під час кільцевого затемнення Сонця, що відбулося на початку жовтня над Тихим океаном.
Експеримент стосувався вивчення іоносфери – одного з верхніх шарів атмосфери, в якому багато вільних іонів та електронів. Завдяки цьому іоносфера здатна проводити електричний струм та відбивати високочастотні радіосигнали, що використовується для передачі інформації на великі відстані.
Іонізація верхніх шарів атмосфери відбувається переважно під впливом ультрафіолетового радіовипромінювання Сонця. Під час затемнення воно швидко перекривається Місяцем: майже так само, як і світло, яке ми бачимо. Тож “сканування” іоносфери в цей період дає вченим нову інформацію про неї, яку неможливо отримати за звичних умов.
У чому ж полягав експеримент?
Для діагностики масштабних іоносферних неоднорідностей на станції “Академік Вернадський” багато років вивчають поширення високочастотних сигналів на наддовгих відстанях.
Як зондувальні сигнали (тобто які взаємодіють з іоносферою) часто використовується випромінювання станцій служби точного часу, яке має надзвичайно високу довготривалу стабільність параметрів. Наприклад, станції CHU з Північної Америки.
На “Вернадському” з 2010 року зондування іоносфери на наддовгих радіолініях за сигналами станцій служби точного часу ведеться за допомогою цифрового приймально-вимірювального комплексу, до якого входять приймачі WiNRADiO WR-G313і. Під час цьогорічної сезонної експедиції на станції встановили новий сучасний приймач WiNRADiO WR‑G35 DDC, здатний приймати сигнали одночасно на кількох частотах.
Саме ним і реєстрували сигнали під час затемнення Сонця. У ході експерименту він приймав сигнали не тільки канадської станції CHU, але й радіостанції WWVH, що розташована на Гаваях.
Це дозволило отримати цінну інформацію про стан іоносфери безпосередньо в зоні затемнення. Наприклад, чи з’являється поширення радіохвиль зворотньою трасою, як змінюється висота шарів іоносфери та кількість іонізованих частинок під впливом швидких змін іонізуючого випромінювання.
З урахуванням цього науковці зможуть вдосконалити моделі іоносфери. Їх використовують для покращення якості позиціювання в глобальних навігаційних супутникових системах, прогнозування умов іоносферного радіозв’язку між віддаленими регіонами світу, зв’язку з супутниками тощо.
Фото: Олександр Мацібура, Анна Соіна, Олександр Богомаз
