Українські полярники зафіксували біля «Вернадського» рекордну для жовтня температуру повітря — +11,1°С. Це найвищий показник за всі роки спостережень.
Попередній жовтневий рекорд був 1968 року на рівні +7,9°С. А загалом найвища температура, яку фіксували наші вчені в районі станції, становить +12,7°С (у лютому 2022 року).
«Тобто між загальним і жовтневим максимумами невелика різниця — лише 1,6°С. Але слід враховувати, що йдеться про різні пори року. Лютий — це розпал антарктичного літа. А жовтень — початок весни. Тож це тривожна тенденція», — відзначає очільник відділу фізики атмосфери та геокосмосу НАНЦ Денис Пішняк.
В обох випадках йдеться про різкий «стрибок» температури повітря. Так, цього разу вона зросла з +1,2 до +11,1°С (тобто майже на 10 градусів) лише за дві з половиною години.
Водночас різко зменшилася вологість повітря (з 90 до 54%), а швидкість вітру навпаки зросла з (1,5 до 13,1 м/с) й змінився його напрямок.
Усі фактори вказують, що причиною різкого потепління став «гірський фен» — сухий теплий вітер з гір.
Цей ефект виникає тоді, коли потік теплого й вологого повітря натикається на гірський хребет і перетікає через нього. У нашому районі це вершини півострова Київ, навпроти якого розташований острів Галіндез з «Вернадським».
Піднявшись нагору, повітря втрачає вологу — з неї утворюються хмари й опади. Під час конденсації виділяється тепло.
Подолавши вершину, повітря спускається вниз, стискається та ще більше нагрівається. Так з’являється теплий сухий потік, що призводить до різкого зростання температури і танення льодовиків.
Загалом «гірські фени» — типове явище для нашого району Антарктики. Але нинішній випадок мав особливу інтенсивність.
Ймовірно, через підсилення іншим явищем — «атмосферною рікою». Це вузькі смуги з високою концентрацією атмосферної вологи. Останніми роками вони дедалі частіше проникають з тропіків у полярні регіони й переносять багато теплого вологого повітря. Це один з наслідків зміни клімату, який активно вивчають науковці НАНЦ.
Цікаво, що одночасно з потеплінням метеорологи спостерігали над горами сочевицеподібні хмари. Вони є частими супутниками «гірського фену», утворюючись з тієї вологи, яку потік «втрачає» на вершині гори. Через постійне «підживлення» конденсатом такі хмари неначе зависають на одному місці й мають чітку овальну форму. Докладно роздивитися їх можна на фото.
Також на одній зі світлин видно джерело екстремального тепла — темні хмари над горами. Найімовірніше у той момент з них йшли сильні опади.
Дякуємо за допомогу в підготовці матеріалу Денису Пішняку, Анжеліці Ганчук та Анастасії Чигаревій
Фото: Анжеліка Ганчук