У березні минулого року українські науковці започаткували нове океанографічне дослідження — запустили 6 аргобуїв у Південному океані.
Це автономні станції, які опускаються на задану глибину (у нас — 1,5 км) і дрейфують за течіями. Що 10 днів буї занурюються на максимальну глибину, а під час підйому кожен метр записують показники температури й електропровідності (з якої обчислюють солоність). Після спливання вони мають лише 20 хвилин, щоб передати дані супутнику.
А якщо над буєм лід? Для антарктичних умов встановили температурні запобіжники: станції не спливають за температури нижче −1,75°C, щоб не врізатися в кригу чи айсберг.
Як і планували вчені, усі буї постійно дрейфують в протоці Брансфілда — динамічному й недостатньо дослідженому районі. Там холодніші й прісніші води моря Ведделла змішуються із солонішими й теплішими водами західної частини Антарктичного півострова.
Щоправда, кілька місяців один із буїв не надсилав даних — і радість була неабияка, коли він знову виринув і передав накопичену інформацію. Найімовірніше, він дрейфував під кригою й не мав безпечного місця для підйому.
Це перше дослідження з використанням аргобуїв, яке проводить Україна, і водночас — перше цілорічне дослідження для згаданого регіону Антарктики. Особливо цінно, що в його межах зібрані регулярні дані за період антарктичної зими. Загалом за більше ніж рік дослідники отримали 428 повідомлень від буїв, і вони продовжують надходити.
Що дали ці дані? Дозволили по-новому побачити сезонну мінливість морської води: формування сезонної поверхневої води, стратифікацію та ущільнення глибших шарів, а також визначити шари, які залишаються стабільними протягом року.
«Якщо порівнювати водні маси із садом, то, крім зеленого літа, ми нарешті побачили інші сезони: як листя проростає в бруньках, жовтіє й опадає», — зазначає Наталя Дікул, океанографиня НАНЦ.
Чому це важливо? Підняття глибоких, багатих на поживні речовини вод до поверхні сприяє розвитку фітопланктону, який є основою трофічних ланцюгів (криль, риби, птахи, тюлені). Водночас притік теплої глибокої води посилює танення шельфових льодовиків. Для кліматології ці дані відкривають нову інформацію про перенесення тепла навколоантарктичною течією та його вплив на льодовики.
Дослідження відбувається в межах проєкту «OCEAN:ICE» програми ЄС «Горизонт Європа» і фінансується ЄС спільно з UKRI (Міністерство досліджень та інновацій Великої Британії).
